"01" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/61104/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Сіроша М.В.
розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 у справі №2а-8524/10/1570 за позовом Приватного малого підприємства «Світлана» до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011, позовні вимоги Приватного малого підприємства «Світлана» до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 13.08.2010 №0002552330 на суму 22537,90грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Овідіопольському районі Одеської області 15.09.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.10.2011 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Овідіопольському районі Одеської області посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою адміністрацією в Одеській області була проведена планова перевірка діяльності пункту роздрібної торгівлі Приватного малого підприємства «Світлана», що розташований по вулиці Клари Цеткін, 102, село Великодолинське, Овідіопольського району, Одеської області, щодо дотримання законодавство про застосування РРО, обігу готівкових коштів та використання торгових патентів на право здійснення торгівельної діяльності, за результатами якої було складено акт від 29.07.2010 №003061.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 6, 9, 10, 11, 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: невиконання щоденного друку фіскального чеку та його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, не зберігання контрольної стрічки протягом встановленого строку, проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму попереднього програмування, невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, а також порушення пункту 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 №637, а саме: неоприбуткування в касі підприємства суми 805,80грн.
На підставі акту від 29.07.2010 №003061 Державною податковою інспекцією у Овідіопольському районі Одеської області прийнято рішення від 13.08.2010 №0002562330 на суму 4029,00грн. та рішення від 13.08.2010 №0002552330 на суму 27208,15грн.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на фізичних осіб-підприємців, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (чинного на час виникнення спірних відносин).
Натомість фізичні особи-підприємці, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.
Положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів.
Однак порядок обліку товарних запасів на законодавчому рівні встановлено виключно для юридичних осіб, оскільки відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.
В свою чергу фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності ведуть Книгу обліку доходів і витрат, форма якої визначена Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 №12, а порядок ведення - у листі Державної податкової адміністрації України від 05.11.1997 №17-0117/10-8886 - через відсутність у зазначеній Інструкції положень стосовно правил заповнення Книги.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем ведеться облік товарів на підставі накладних, зокрема, надано накладні на отримання тютюнових виробів від 08.07.2010 №0216071, від 15.07.2010 №0224288, від 22.07.2010 №0232613, від 22.07.2010 №0232244 щодо тих же найменувань та обсягів товарі, що вказані в матеріалах перевірки.
Зазначені прибуткові накладні відповідають вимогам щодо первинних бухгалтерських документів, проведені у бухгалтерському обліку позивача за липень 2010 року, відображені в електронних журналах ведення бухгалтерського обліку по рахунках №282 та №631 та в оборотних відомостях.
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо забезпечення позивачем обліку товарних запасів.
Враховуючи вищезазначене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 210, 222, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 у справі №2а-8524/10/1570 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ М.В. Сірош