08 жовтня 2014 року Справа № 876/5945/14
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської обл. на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 27.05.2014р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської обл. про визнання дій протиправними та спонукання до вчинення певних дій, -
27.03.2014р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконним зменшення розміру його щомісячної пенсії; зобов'язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської обл. повернути недоплачені суми пенсії, починаючи з березня 2014 року, та виплачувати надалі пенсію в розмірі 2891 грн. 93 коп. із здійсненням її подальших перерахунків в сторону збільшення у відповідності до норм законодавства; виплатити моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (а.с.1-5).
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 27.05.2014р. заявлений позов задоволено частково; визнано незаконними дії відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської обл. щодо зменшення розміру пенсії позивача; зобов'язано пенсійний орган зараховувати позивачу час перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком по Списку № 1 при розрахунку коефіцієнту стажу, зараховувати цей стаж як пільговий, виплачувати пенсію у пільгових розмірах та повернути недоотриману суму пенсійних виплат з 01.03.2014р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовити (а.с.47-49).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської обл., який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.51-53).
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що під час проведення інвентаризації пенсійних справ було встановлено порушення у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду з 24.10.1995р. по 31.12.2003р., хоча у цей період він не працював в особливо шкідливих умовах праці. Вказане порушення призвело до безпідставного завищення коефіцієнта страхового стажу та понаднормового стажу роботи.
Також із змісту Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слідує, що у разі переходу з пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 час перебування на інвалідності зараховується наступним чином: при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах враховується як в загальний, так і в пільговий стаж; при розрахунку коефіцієнта стажу період перебування на інвалідності враховується до страхового стажу, а як пільговий додатково не додається.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, починаючи з 29.06.1995р., позивачу призначено пенсію по інвалідності, ІІІ група, професійне захворювання; загальний стаж становив 23 роки 8 місяців 5 днів, в тому числі 17 років 7 місяців 26 днів складала робота за Списком № 1.
Згідно поданої заяви ОСОБА_1 було переведено з 29.07.2005р. на пенсію за віком по Списку № 1. На момент переводу на інший вид пенсії загальний стаж роботи становив 33 роки 1 місяць 20 днів, в тому числі 26 років 5 днів - робота за Списком № 1, а саме з 27.12.1977р. по 31.12.2003р.; заробітну плату враховано з 01.12.1987р. по 30.11.1992р. та з 01.07.2000р. по 31.01.2005р.
Відповідно до трудової книжки та уточнюючої довідки № 71 від 29.07.2005р., виданої ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана», позивач ОСОБА_1 працював підземним бурильником шпурів на руднику «Ново-Голинь» з 27.12.1977р. по 23.10.1995р.
Починаючи з 24.10.1995р., позивача було переведено поверхневим слюсарем-ремонтником.
Під час проведення інвентаризації пенсійних справ у лютому 2014 року відповідачем встановлено порушення у зарахуванні страхового стажу, а саме період з 24.10.1995р. по 31.12.2003р. було враховано як Список № 1, хоча в цей період позивач не працював в особливо шкідливих умовах праці.
За твердженням пенсійного органу вказане порушення призвело до безпідставного завищення коефіцієнту страхового стажу та понаднормового стажу роботи. Таким чином, загальний стаж роботи, після усунення порушення, становить 39 років 5 місяців 3 дні, в тому числі робота за Списком № 1 - 17 років 9 місяців 27 днів та період перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання - 08 років 02 місяці.
За таких умов розмір пенсії зменшився з 2891 грн. 93 коп. до 2549 грн. 55 коп.
Розглядувані правовідносини регулюються приписами Законів України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, тобто, часу переведення позивача на пенсію за віком по Списку № 1).
Зокрема, відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
При цьому за кожний повний рік стажу роботи, до набрання чинності цим Законом, на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Згідно п.15 Прикінцевих положень цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом «а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Також ст.56 цього Закону час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).
Системний аналіз наведених положень вказує на те, що згідно ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» додаткове зарахування до страхового стажу є можливим за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, також цей стаж обмежений моментом набрання чинності цим Законом.
Законодавцем передбачено зарахування до цього стажу часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.
Звідси, під час розрахунку коефіцієнта трудового стажу період роботи з 24.10.1995р. по 31.12.2003р. включно повинен враховуватися як пільговий стаж, тобто, як час роботи за Списком № 1.
В свою чергу, можливість зарахування цього періоду до часу роботи за Списком № 1 передбачає додаткове зарахування до страхового стажу по одному року.
Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення, колегія суддів приходить до висновку про те, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах період перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання враховується у загальний та у пільговий стажі, також при розрахунку коефіцієнту страхового стажу за час перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання проводиться додаткове зарахування по одному року.
В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди колегія суддів враховує, що відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3 постанови).
Оскільки під час розгляду справи позивачем не представлено належних доказів заподіяння йому неправомірними та винними діями відповідача шкоди, що є необхідною умовою відшкодування моральної шкоди, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Разом з цим, констатацію фактів допущених протиправних дій суб'єкта владних повноважень у розглядуваних правовідносинах належить вважати достатньою сатисфакцією позивачу в розглядуваній ситуації.
Доводи апелянта в іншій частині апеляційної скарги на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є частково підставним та обгрунтованим, а тому підлягає до часткового задоволення з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської обл. на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 27.05.2014р. в адміністративній справі № 345/1247/14-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: М.В.Костів
Н.В.Савицька