Провадження № 22-ц/774/7080/14 Справа № 173/2750/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шевченко О. Ю. Доповідач - Свистунова О.В.
Категорія 27
07 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Свистунової О.В.
суддів Міхеєвої В.Ю., Ремеза В.А.
за участю секретаря Книш К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2014 року
по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
07 жовтня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, сплативши судовий збір, відповідно чинного законодавства.
До початку розгляду справи по суті позивачем було замінено відповідача на ОСОБА_2 та змінено позовні вимоги (а.с.95-98). В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 2 листопада 2005 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановлено кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач зазначає, що в судовому засіданні йому стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Згідно довідки Верхньодніпровської державної нотаріальної контори спадщину після померлої ОСОБА_2 прийняв її син ОСОБА_2. Станом на день смерті позичальника ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором становить 22486 грн. 62 коп.: 4995 грн. 50 коп. -заборгованість за кредитом; 15944 грн. 13 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1046 грн. 99 коп. - штраф (процентна складова), яку позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2, як спадкоємця після смерті боржника.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відмовлено у задоволенні позовних вимог.
У апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі, оскільки, судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що 2 листопада 2005 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (правонаступник - закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк») (Банком) та ОСОБА_2 (Позичальником) було укладено договір про надання банківських послуг. Відповідно до умов договору Позичальнику було надано кредитні кошти у розмірі 5000 грн. у вигляді встановлено кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 4% на місяць. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки (а.с. 11). В той же час п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору, передбачено, що якщо протягом 12 місяців з моменту підписання договору, жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк (а.с.16). Оскільки сторони не надали суду доказів того, що строк дії договору було припинено за ініціативною однієї зі сторони або сторін, суд приходить до висновку, що строк дії договору не закінчився. Умовами договору було передбачено, що погашення заборгованості по кредиту мало здійснюватись щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми витрат, про що було зазначено в заяві клієнта (а.с. 11). Підписуючи заяву, ОСОБА_2, погодилася з Умовами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які є договором між нею та Банком.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 6.5 (розділ І) Умов та правил надання банківських послуг передбачено обов'язок Позичальника погашати заборгованість по кредиту, процентах за його користування, сплачувати комісію (а.с.15).
Уклавши із закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності ОСОБА_2 порушила договірні зобов'язання, що призвело до виникненя заборгованості, яка станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 становить 20939 грн. 63 кой.: 4995 грн. 50 коп. - заборгованість за кредитом; 15944 грн. 13 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Умовами договору передбачено відповідальність за невиконання зобов'язання. Так п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушені Клієнтом строків платежу за будь-яким грошовим зобов'язанням, передбаченим договором більше ніж на 120 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Згідно з розрахунком позивача за порушення строків повернення кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом відповідно до умов договору нараховано штраф в сумі 500 грн. (фіксована частка) та 1046 грн. 99 коп. (процентна складова).
В судовому засіданні було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, що підтверджується актовим записом про смерть № 4266 (а.с.44) та свідоцтвом про смерть (а.с.56).
Спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її малолітній син, ОСОБА_2, що підтверджується довідкою Верхньодніпровської державної нотаріальної контори від 10 січня 2014 року (а.с.47).
Згідно зі ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Отже, до спадкоємців після смерті ОСОБА_2 перейшли всі права та обов'язки, що належали їй на момент смерті, в тому числі обов'язки перед кредиторами.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно було здійснено висновок про застосування до зазначених правових відносин вимоги ст. 1281 ЦК України, оскільки, саме в даному випадку мають місце застосовуватись правові норми саме інституту спадкування.
А саме, так, відповідно до ч.ч.2,3 ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатись про відкриття спадщини, пред»явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину. Незалежно від настання строку вимоги, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред»явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Таким чином, суд вірно дійшов висновку, що вимоги кредитора до спадкоємців є правомірними у випадку, якщо вони пред»явлені до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від дня настання строку вимоги, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, або ж протягом шести місяців від дня коли кредитор дізнався або міг дізнатись про відкриття спадщини.
Відповідачем, як малолітньою особою, було прийнято спадщину, яка відкрилась після смерті матері, в порядку передбаченому ч.4 ст. 1268 ЦК України.
Як було встановлено, Позивачеві не було відомо про відкриття спадщини, а відтак, він мав право пред»явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину після померлої протягом року від дня настання строку вимоги. Виходячи з умов договору, який було укладено між позивачем та померлою ОСОБА_2, строком вимоги є строк, зі спливом якого кредитор має право вимагати від позичальника повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме виписки з особового рахунку позичальника, в останнє було отримано готівку 04 листопада 2005 року, погашень за даним кредитним договором не відбувалось. Таким чином, позичальником з 2005 року заборгованість не погашалась, кредитними коштами не користувалась.
Таким чином, саме несплата чергового щомісячного платежу вважається порушенням зобов»язання позичальника, однак, до суду позивач звернувся лише у жовтні 2013 року, а до відповідача - спадкоємця у березні 2014 року.
Згідно до ч.4 ст.1281 ЦК України кредитор спадкодавця , який не пред»явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цєї статті, позбавляється права вимоги.
А відтак, суд вірно дійшов висновку, що позивачем пропущено саме річний строк для пред»явлення вимог до спадкоємця після смерті позичальника, у зв»язку з чим позов не підлягає задоволенню. А оскільки положення ст. 1281 ЦК України є спеціальною нормою для даних правовідносин, суд першої інстанції вірно не застосував до зазначених правовідносин вимоги ст. 267 ЦК України.
Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті заявлених вимог. Встановивши вказані обставини та докази в їх підтвердження, суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішеннях суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.
Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не вбачає, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді