Провадження № 11-кп/774/1241/14 Справа № 203/4331/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
09 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040670001713 за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_8
Встановила:
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2014 року суд відмовив у затвердженні угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_6 і повернув кримінальне провадження щодо останнього прокурору для організації провадження досудового розслідування в загальному порядку.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , не погоджуючись з судовим рішенням, порушує питання про його скасування та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що судове рішення є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він 12 червня 2014 року о 13 годині, перебуваючи на території Центрального автовокзалу м. Дніпропетровська, розташованого по вул. Курчатова, 10, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, взяв з салону автомобіля «Meрседес - Спринтер», державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 350 грн. та намагався з викраденими грошима залишити місце вчинення злочину, однак не зміг довести свій злочин до закінчення по не залежним від нього причинам, оскільки за допомогою ОСОБА_9 був затриманий працівниками міліції. Ці дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України.
26 червня 2014 р. прокурор передав обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до суду.
Під час підготовчого судового засідання 23 липня 2014 року суд відмовив в затвердженні угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_9 і обвинуваченим ОСОБА_10 , яку досягнуто 03 липня 2014 р. та надано суду 23 липня 2014 р., і повернув кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 прокурору для організації досудового розслідування в загальному порядку.
Обгрунтовуючи свій висновок про відмову в затвердженні угоди та поверненні обвинувального акта прокурору, суд послався на те, що умови угоди не відповідають вимогам ст.471 КПК, а також піддав сумніву правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, доводи захисника ОСОБА_8 , який просив задовольнити його апеляційну скаргу та скасувати ухвалу суду, призначивши новий розгляд у суді першої інстанції,пояснення ОСОБА_6 , який підтримав скаргу свого захисника, думку прокурора ОСОБА_7 , яка вважала рішення суду першої інстанції щодо відмови у затвердженні угоди про примирення між обвинуваченим і потерпілим таким, що не підлягає окремому апеляційному оскарженню, та просила змінити судове рішення в його резолютивній частині, направивши обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінально процесуального закону.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в її затвердженні.
Доводи захисника ОСОБА_11 в апеляційній скарзі про те, що суд незаконно відмовив у затвердженні угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_9 і обвинуваченим ОСОБА_6 , є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст.392 КПК України ухвала суду про відмову у затвердженні такої угоди окремому апеляційному оскарженню не підлягає. Заперечення проти зазначеної ухвали суду можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Разом із тим, суд відмовляючи в затвердженні угоди про примирення між обвинуваченим і потерпілим, незаконно повернув обвинувальний акт прокурору, як це зазначено в ухвалі, для організації провадження досудового розслідування, про що є обґрунтовані посилання і в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_11 .
Відповідно до ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам закону і відмовляє в її затвердженні, якщо умови угоди суперечать вимогам, встановленим статтями 471-472 КПК України; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
У такому разі, коли угоду про примирення досягнуто під час досудового розслідування, суддя ухвалою про відмову у затвердженні угоди повертає матеріали прокурору для провадження досудового розслідування. Якщо ж угода укладалася у стадії судового провадження, суд в ухвалі зазначає про відновлення процесуальних дій і продовжує судове провадження у загальному порядку.
Отже, виходячи з того, що угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_9 і обвинуваченим ОСОБА_6 було досягнуто під час судового провадження, суд повинен продовжити підготовче судове засідання, зокрема, з'ясувати думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду та вирішити клопотання, заявлені ними, після чого прийняти одне із судових рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, цих вимог закону не було дотримано.
Крім того, оскільки в підготовчому судовому засіданні не з'ясовувалась думка учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду і не вирішувалося клопотання сторін з цього приводу, то без дослідження усіх питань, пов'язаних з проведенням підготовчого провадження, посилання в ухвалі суду на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, є необґрунтованим.
В ухвалі суд вказав, що органи досудового розслідування неправильно кваліфікували дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України. Проте на стадії підготовчого судового засідання він не вправі вирішувати це питання, оскільки винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину і правильність кваліфікації його дій має бути доведена під час судового розгляду, за результатами якого може бути постановлено відповідне судове рішення. А тому і ця вказівка суду є необґрунтованою.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд без наявності достатніх доказів дійшов необгрунтованого висновку про те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 необхідно повернути прокурору для проведення досудового розслідування.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд відповідно до п.2 ч.1 ст.407 КПК України має право внести в ухвалу зміни, якщо для цього не потрібно збирати й додатково перевіряти докази.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності внесення відповідних змін в резолютивну частину ухвали, де йдеться про повернення кримінального провадження прокурору.
Виходячи з наведеного, керуючись статтями 404, 407 КПК України, колегія суддів
Постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 частково задовольнити.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 липня 2014 року щодо ОСОБА_6 змінити.
Із резолютивної частини ухвали виключити вказівку суду про повернення кримінального провадження щодо ОСОБА_6 прокурору прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська ОСОБА_12 для організації провадження досудового розслідування в загальному порядку.
Направити обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 на новий судовий розгляд із стадії підготовчого судового засідання в той самий суд в іншому складі.
В решті ухвалу суду щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції відносно ОСОБА_6 набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
___________ _____________ _________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4