Провадження № 11-кп/774/1473/14 Справа № 205/5828/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
02 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 липня 2014 року,
Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 липня 2014 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м.Дніпропетровська, громадянина України, раніше судимого:
25 липня 2002 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська за ч.1 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік,
09 вересня 2002 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.309 КК України, із застосуванням ст.71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі,
18 серпня 2004 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.309 КК України, із застосуванням ст.71 КК України до 2 років позбавлення волі,
17 грудня 2008 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.309, 395 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 26 травня 2010 року умовно-достроково на 8 місяців 30 днів,
26 грудня 2011 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі,
03 липня 2012 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ч.4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна
про застосування щодо нього Закону України «Про амністію у 2014 році».
Своє рішення суд першої інстанції вмотивував відсутністю правових підстав для застосування до засудженого ОСОБА_7 положень Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки згідно з вимогами ст.8 зазначеного Закону та п. «в» ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 липня 2014 року як незаконну та таку, що не відповідає фактичним обставинам справи. ОСОБА_7 зазначає, що на даний момент він відбуває покарання, призначене за вироком Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 03 липня 2012 року. Відмічає, що призначеним покаранням було поглинуто покарання, призначене йому за вироком Дніпровпетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2012 року, отже, вважає, що має одну непогашену судимість. Просить застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році».
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора ОСОБА_6 , який вважає, що законних підстав для застосування до ОСОБА_7 положень Закону України «Про амністію у 2014 році» немає, тому апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.85 КК України на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання.
Статтею 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» із змінами і доповненнями від 06 травня 2014 року визначено коло осіб, до яких амністія не застосовується. Разом з тим, вказаною нормою встановлено, що амністія також не може бути застосована до осіб, зазначених у ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні».
Відповідно до ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія не може бути застосована, зокрема, до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів.
Крім того, на підставі п.«б» ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році» амністія не застосовується не тільки до осіб, зазначених у ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», а також до осіб, які раніше звільнилися з місць позбавлення волі умовно-достроково і знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.
Матеріалами провадження встановлено, що засуджений ОСОБА_7 має судимості, які не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, за вчинення злочинів, які, зокрема, відповідно до вимог ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 засуджений 17 грудня 2008 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.309, ст.395 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. 26 травня 2010 року було звільнено умовно-достроково на 8 місяців 30 днів.
26 грудня 2011 року ОСОБА_7 було засуджено Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі.
Також, 03 липня 2012 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ч.4 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі.
Статтею 12 КК України визначено поняття тяжкого злочину, яким є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Стаття 89 КК України передбачає, що строк погашення судимості особам, засудженим до позбавлення волі за тяжкий злочин, становить шість років, якщо вони з дня відбування покарання (основного і додаткового) не вчинять нового злочину.
Частина 2 ст.307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, тобто є тяжким злочином. Частина 3 ст.185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, тобто є умисними тяжкими злочином.
З наведеного вбачається, що строки погашення судимостей ОСОБА_7 за тяжкі злочини переривалися вчиненням нових злочинів, він має дві не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості за вчинення умисних тяжких злочинів, тому відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністію до ОСОБА_7 незалежно від відбутого строку покарання не може бути застосовано.
Крім того, ОСОБА_7 26 травня 2010 року був звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково та знову вчинив умисний тяжкий злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, за що був засуджений 15 листопада 2012 року, що згідно з п.«б» ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році» також є перешкодою для її застосування.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає прийняте ним рішення обґрунтованим та належно мотивованим.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 липня 2014 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про застосування щодо нього Закону України «Про амністію у 2014 році» залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
_______________ _______________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4