11 вересня 2014 року м. Київ К/9991/1218/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011
у справі № 2а-8558/10/0670
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"
до Державної податкової інспекції в м. Житомирі
про скасування податкового повідомлення-рішення
Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності платника податку на прибуток за 2009 рік та перше півріччя 2010 року, за результатами якої складено акт від 05.10.2010 року № 7616/15-1.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п 12.1.1 п. 12. 1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 3.1 статті 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143, а саме: підприємством віднесено до витрат у рядку 05.3 декларації з податку на прибуток за 2009 рік витрати у вигляді врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості загальну суму несплаченого боргу, включаючи податок на додану вартість, що підтверджено доданими до декларацій копіями первинних документів й, таким чином, підлягає донарахуванню податкове зобов'язання за 2009 рік в розмірі 7812 грн.
На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято повідомлення-рішення від 06.10.2010 року за № 0006441501/0, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 8203 грн. 00 коп.
Підпунктом 12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду, зокрема, платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.
Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго»у перевіряємий період звертались до суду з позовами про стягнення заборгованості з покупців своїх послуг. Суми сумнівної заборгованості згідно вимог пп.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відносили до витрат товариства, про що зазначали в податкових деклараціях з податку на прибутку у відповідних періодах в рядках 05.3.
Відповідно до Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Держкомстату від 14.11.2006 року № 519, визначено, що ціна - це грошове відображення вартості товару (послуги) за його кількісну одиницю.
Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Оскільки сума сумнівної заборгованості включає в себе і податок на додану вартість, а сума збільшення покупцем валових доходів і продавцем валових витрат повинні бути однаковими, то ВАТ «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» правомірно відносили до валових витрат суми сумнівної заборгованості в повному обсязі.
В нормах Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які регулюють питання збільшення суми валових витрат в зв'язку з виникненням сумнівної заборгованості відсутні застереження щодо включення сум податку на додану вартість до загальної суми валових витрат при виникненні права на збільшення таких витрат відповідно до пп. 12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 у справі № 2а-8558/10/0670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Житомирі відхилити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 у справі № 2а-8558/10/0670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко