29 вересня 2014 р. Справа № 876/7852/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року у справі №813/4416/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Червоноград про зобов'язання до вчинення дій та стягнення коштів в сумі 5351,14грн.,-
23.06.2014р. Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області (далі-Управління) звернулося з адміністративним позовом в суд до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Червоноград (далі - ВВД ФСС), просить зобов'язати ВВД ФСС включити в Акти звірки та прийняти до відшкодування виплачені Управлінням суми пенсії по втраті годувальника, стягнути з відповідача на користь Управління 5 351,14 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. в позові відмовлено повністю.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. скасувати та позов задовольнити. Постанову вважає незаконною та безпідставною та прийнятою з порушенням норм матеріального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що виконавчою дирекцією не прийнято до заліку та відшкодування витрати на виплату пенсії по втраті годувальника дружинам померлих годувальників за період з січня 2014 року по травень 2014 року. Сума відшкодування становить 5351,14грн. Зазначає, що згідно інформаційного листа виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 13.10.2008р. №1589-08-1 до остаточного вирішення питання Мінпраці витрати на виплату щомісячної адресної допомоги не включаються у довідки про відшкодування Фондом Пенсійному фонду України витрат на виплату таких пенсій, а лише зазначаються в таблиці розбіжностей. Тому суд помилково прийшов до висновку, що встановлене Постановою правління Пенсійного фонду України та Фондом соцстраху від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003р. №5-4/4 правило підписання акта звірки не є обов'язком відповідача згідно законодавства та розраховано на відсутність спору, а тому не врегульовує спірні відносини, які виникли в даному спорі. Отже, не включення Фондом витрат, здійснених Пенсійним фондом України на пенсійне забезпечення громадян, які отримали каліцтво до акта звірки, унеможливлює відшкодування цих витрат Управлінню.
Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлені про розгляд справи, що за таких обставин є можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, у період січня - травня 2014 року Управління виставило ВВД ФСС до взаємозаліку ( відшкодування виплачених пенсій) суми витрат на виплату пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які останнім не прийнято до заліку та відшкодування суми витрат в розмірі 5 351,14 грн. за вказаний вище період ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з підстав, що на момент смерті годувальника такі не мали права на отримання страхових виплат, оскільки не досягли 55 річного віку. Дана відмова стала підставою звернення до суду за захистом порушених прав.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з приписом ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до ч.8 ст. 36 цього Закону пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Відповідно до ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. №1105-ХVI (далі - Закон №1105), у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:
а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;
в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;
г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.
Згідно ст.33 Закону №1105, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закон чітко визначає умови отримання пенсії по втраті годувальника (в тому числі досягнення віку непрацездатності) на час настання страхового випадку, тобто смерті потерпілого.
На підставі витягів з особових пенсійних справ судом першої інстанції встановлено:
- згідно з довідкою МСЕК «про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом» Серії ЛВА-4 №000354» ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_8. Згідно з довідкою Сілецької сільської ради Сокальського району Львівської області від 21.10.2013 року, ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1. Отже, на день смерті чоловіка їй було 48 років;
- згідно з Актом №21 про нещасний випадок на виробництві від 06.04.1993р. ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_9. Згідно з довідкою Бутинської сільської ради Сокальського району Львівської області, ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2. Отже, на день смерті чоловіка їй було 28 років;
- згідно з довідкою МСЕК «про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом» Серії ЛВА-4 №000336, ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_10. Згідно з довідкою виконавчого комітету Воловинської сільської ради Сокальського району Львівської області, ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_3. Отже, на день смерті чоловіка їй було 44 роки;
- згідно з Актом № 22 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 23.08.2007р., ОСОБА_11 помер - ІНФОРМАЦІЯ_11. Згідно з довідкою виконавчого комітету Сокальської міської ради Львівської області, ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_4. Отже, на день смерті чоловіка їй було 54 роки;
- згідно з Актом судово-медичного дослідження (обстеження) №22/08 від 28.02.2008р., ОСОБА_13 помер - ІНФОРМАЦІЯ_12. Згідно з довідкою Межирічанської сільської ради, ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_5. Отже, на день смерті чоловіка їй було 53 роки;
- згідно з Розпорядженням №143049 від 17.03.2010р., ОСОБА_14 помер - ІНФОРМАЦІЯ_13. Згідно з довідкою Сілецької сільської ради Сокальського району Львівської області, ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_6. Отже, на день смерті чоловіка їй було 51 рік;
- згідно з Актом №24 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 29.07.2005р., ОСОБА_15 помер - ІНФОРМАЦІЯ_14. Згідно з довідкою виконавчого комітету Реклинецької сільської ради Сокальського району Львівської області від 19.10.2010 року № 841, ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_7. Отже, на день смерті чоловіка їй було 47 роки.
Аналіз норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі дає колегії суддів можливість погодитись з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на час смерті їхніх чоловіків пенсійного віку не досягли; доказів того, що вказані вище особи визнавались непрацездатними суду не подано, а тому такі особи не відносяться до переліку осіб, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а тому підстави для відшкодування ВВД ФС витрат, пов'язаних з виплатою пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, відсутні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року у справі №813/4416/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді: Н.В. Ільчишин
М.А. Пліш