29 вересня 2014 року Справа № 876/6658/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В.,
Пліша М.А.,
з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Львівський ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,-
13.12.2010р. Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова (далі-ДПІ) правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулася з адміністративним позовом в суд до ОСОБА_2, просила стягнути з відповідача податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 43 570,00 грн.
14.02.2011р. з ініціативи суду залучено до участі у справі третю особу без права самостійних вимог на предмет спору - Львівський ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській област (далі-ВРЕВ).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року скасувати та в позові відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що довідка ДПІ про не оплату коштів при реєстрації транспортного засобу не може слугувати доказом, оскільки судом першої інстанції не досліджено на підставі яких документів вона видана. Зазначає, що жодного умислу на ухилення від сплати податку чи шахрайство у його дія не встановлено, податок ним сплачено в повному обсязі, що стало підставою для проведення першої реєстрації автомобілів. Вважає, що незарахування коштів до Державного бюджету сталось не з його вини. Суд не надав належної оцінки кримінальній справі, порушеної щодо злочинної групи працівників ВРЕВ та Приватбанку по факту незаконної реєстрації та підробки документів.
В судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив та вважав рішення суду першої інстанції законним. Апелянт та третя особа явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлені про розгляд справи, що у відповідності до вимог ч.4 ст.196 КАС України не є перешкодою для розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сума податку з власників транспортних засобів, яка мала бути сплачена відповідачем під час первинної реєстрації не зарахована до місцевого бюджету, а тому відповідач не виконав обов'язку із сплати податку. При цьому та обставина, що транспортні засоби було зареєстровано, не є доказом того, що податок відповідачем сплачено, як і не є підставою для звільнення відповідача від конституційного обов'язку такий податок сплатити.
Проте з таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів виходячи з наступного.
Згідно ст.3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991р. №1963-XII (далі - Закон №1963), перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1963, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
Згідно з п. 2 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388 (далі-Порядок №1388), цей порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.
Згідно з п. 3 Порядку №1388, державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.
Згідно з п.8 Порядку №1388, державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
Пунктом 3.4 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом МВС №379 (далі - Інструкція) встановлено, що працівниками РЕП ДАІ здійснюється контроль за внесенням обов'язкових платежів власниками транспортних засобів, у тому числі податку з власників транспортних засобів.
При цьому, згідно ч. 4 ст. 5 Закону №1963, фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку.
Згідно п. 3.11. Інструкції після проведення всіх перевірок у заяву про реєстрацію транспортного засобу уповноваженою посадовою особою РЕП ДАІ, яка приймає рішення, вноситься чіткий запис про прийняте щодо реєстрації транспортного засобу рішення, яке підтверджується підписом із зазначенням П.І.Б. та дати.
Частиною 6 статті 5 Закону №1963 встановлено, що у разі відсутності документів про сплату податку, перша реєстрація в Україні транспортних засобів не проводиться.
Враховуючи наведені вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що здійснення державної реєстрації транспортного засобу без попередньої сплати податку з власників транспортних засобів не передбачено законом. Відсутність квитанції про сплату податку виключає можливість проведення першої реєстрації транспортного засобу.
Як встановлено судом першої інстанції, за отриманою інформацією від ВРЕР (лист №9/2074 від 31.08.2010р.) на запит від 28.04.2010 року №9504/10/17-108/174 заступника голови ДПА у Львівській області, позивачем з'ясовано, що на відповідача вперше зареєстровано в Україні 23.12.2009р. автомобіль VOLKSWAGEN Т4 (державний номерний знак НОМЕР_1) 1999 року випуску та 26.12.2009р. автомобіль VOLKSWAGEN Т4 (державний номерний знак НОМЕР_2) 2001 року. Проте кошти із сплати податку при реєстрації цих автомобілів до місцевого бюджету не поступали, квитанції про сплату податку відсутні.
Згідно довідки ДПІ, кошти по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (з громадян), при першій реєстрації в Україні від відповідача до місцевого бюджету Залізничного району м. Львова не надходили.
Крім того, згідно інформації ЗАТ КБ «Приватбанк», в базі прийнятих платежів квитанцій про сплату відповідачем податку з власників транспортних засобів при реєстрації 23.12.2009р. автомобіля VOLKSWAGEN Т4 (державний номерний знак НОМЕР_1) 1999 року випуску та 26.12.2009р. автомобіль VOLKSWAGEN Т4 (державний номерний знак НОМЕР_2) 2001 року - не знайдено.
Як вбачається з апеляційної скарги та матеріалів справи, по факту незаконних дій працівника ВРЕВ, пов'язаних з проведенням державної реєстрації ТЗ винесено вирок Шевченківським районним судом м. Львова від 01.07.2013р. в якому зазначено, що протягом січня 2009 року - березня 2010 року у ВРЕВ проведено реєстрацію транспортних засобів без сплати або часткової сплати податку з власників транспортних засобів, в тому числі відповідачем, по транспортному засобу VOLKSWAGEN Т4 (державний номерний знак НОМЕР_1) 1999 року випуску зареєстрованому 23.12.2009р., сума несплати становить 24 363,90грн. та щодо ТЗ VOLKSWAGEN Т4 (державний номерний знак НОМЕР_2) 2001 року випуску зареєстрованого 26.12.2009р., сума несплати 13 082,40грн., що в сумі є меншою заявленій сумі позовних вимог 43 570,00грн.
Окрім того колегія суддів зазначає, що по факту зловживання службовими становищем та перевищення службових повноважень за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 365 Кримінального кодексу України службовими особами ВРЕВ та за фактом підроблення документів та використання невстановленими особами підроблених документів за ознаками злочинів передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України порушені ряд кримінальних справ.
Задовольняючи позов суд першої інстанції не взяв до уваги очевидну протиправність дій посадових осіб ВРЕР, працівників Приватбанку при проведенні реєстрації автомобілів, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам закону.
ВРЕР на запит суду надав копії реєстраційних справ про державну реєстрацію транспортних засобів на ім'я ОСОБА_2 та вказав, що в цих матеріалах відсутні копії квитанції про сплату податку з власників транспортних засобів.
Слід зауважити, що реєстрація транспортного засобу без сплати встановленого законом податку тягне за собою відповідальність посадових осіб ВРЕР, які здійснили таку реєстрацію. Тому, відсутність надходження податку в дохід бюджету не є підставою для стягнення його з відповідача.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать, що першій реєстрації в Україні транспортних засобів на ім'я відповідача передувала сплата податку з власників транспортних засобів, яка є безумовною підставою для такої реєстрації, що спростовує доводи податкового органу про відсутність сплати податку.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що ніхто не може здійснити державну реєстрацію транспортного засобу без попередньої сплати за нього податку з власників транспортних засобів. Тому, провівши реєстрацію транспортного засобу посадові особи ВРЕР підтвердили виконання відповідачем усіх необхідних вимог, зокрема і сплати податку з власників транспортних засобів.
За наявності у платника податку відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.
Існування обставин, які б свідчили про наявність вини відповідача у ненадходженні коштів в розмірі 43 570,00 грн. до місцевого бюджету, податковим органом не доведено.
За вказаних обставин у позивача відсутні підстави вважати заборгованістю відповідача суму 43 570,00 грн. податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, яка, в тому числі, є відмінною від суми (24 363,90грн. та 13 082,40грн.), зазначеною у вироці Шевченківського районного суду м. Львова від 01.07.2013 року .
Аналіз норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі дає можливість колегії суддів прийти до висновку про те, що оскільки всі необхідні документи для проведення першої реєстрації були подані компетентному органу (в тому числі і документ про сплату спірного податку), що слугувало підставою для проведення першої реєстрації вищезгаданих транспортних засобів, докази несплати відповідачем спірного податку до бюджету в матеріалах справи відсутні, а ненадходження коштів до бюджету не може слугувати підставою для їх стягнення з відповідача.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів зауважує, що у пункті 110 Рішення Європейського Суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
В той же час, позивачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях відповідача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності донарахування йому суми податку з власників транспортних засобів.
Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до переконання, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах у справі та вимогам законодавства, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та відмови в позові.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судовий збір не належить стягувати зі сторін спору.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року по справі №2а-11897/10/1370 - скасувати та в позові Державної податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді: Н.В. Ільчишин
М.А. Пліш
Повний текст Постанови виготовлено 03.10.2014р.