24 вересня 2014 року № 39103/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.
суддів: Гуляка В.В. та Коваля Р.Й.
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Трускавці Львівської області на постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 03.10.2011р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Трускавці Львівської області про стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії дитині війни, -
01.09.2011р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.03.2011 року. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що у зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007, 2008 роки, якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого було нараховано пенсію, відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного суду України розмір виплат пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.
Оскаржуваною постановою позов задоволено частково. Визнано дії відповідача протиправними. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.03.2011 року по 22.07.2011 року включно, з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанову допущено до негайного виконання.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не взято до уваги, що п. 3 ч. 1 етапі 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року зазначено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є кошти державною бюджету та цільових фондів що перераховуються до Пенсійного фонду. Відповідно до статті 73 цього ж Закону кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом: надання соціальних послуг, передбачених цим Законом. Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних із застосуванням цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, який затверджується Верховною Радою України, не проаналізовано закони про Державний бюджет України на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків для проведення виплат дітям війни.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки дія статті не зупинялась, а тому вимоги є підставними, з врахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково з наступних підстав.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.
Щодо позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за період з 01.03.2011 року, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про державний бюджет України на 2011рік» (на момент виникнення правовідносин) нарахування та виплата у 2011 році позивачу підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Законом України від 14.06.2011р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011рік» внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та делеговано КМ України визначення порядку та розмірів виплат підвищення до пенсії дітям війни. Постановою КМ України від 06.07.2011р. № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011р., обмежено виплату спірного підвищення до пенсії дітям війни до набрання нею законної сили.
За таких умов виплата спірного підвищення за період з 01.03.2011р. по 22.07.2011р. повинна здійснюватися в розмірах, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за вказаний період, колегія суддів не вбачає.
У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМУ № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
Разом з тим, судом помилково допущено винесену постанову до негайного виконання в повному обсязі, оскільки у розглядуваному випадку слід застосовувати приписи п.1 ч.1 ст.256 КАС України, яка є спеціальною для цієї категорії справ.
Вказана норма передбачає негайне виконання постанов суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів лише у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є:
1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;
2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак із помилковим застосуванням норм процесуального права в частині допуску постанови суду до негайного виконання в повному обсязі, через що оскаржувану постанову в цій частині слід змінити, вказавши про негайне виконання постанови суду лише у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195-197, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Трускавці Львівської області задовольнити частково. Постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 03.10.2011 року у справі № 2а-1324-984/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Трускавці Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної надбавки дитині війни змінити в частині звернення її до негайного виконання, вказавши про негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя : Судова-Хомюк Н.М.
Судді :Гуляк В.В.
Коваль Р.Й.