24 вересня 2014 р. Справа № 40914/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В. та Коваля Р.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Буського районного суду Львівської області від 08 грудня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації про зобов'язання провести доплату щорічної разової допомоги до 05 травня, як учаснику війни, -
15.01.2009 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести доплату щорічної разової допомоги до 05 травня, як учаснику війни, за 2008 рік у сумі 1378 грн. 18 коп. недоплаченої суми, а також 1000 гривень моральної шкоди із відповідача.
Вимоги мотивовані тим, що має статус учасника війни, тому має право на таку допомогу згідно із ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В порушення положень вказаного Закону у 2008 році управління виплатило допомогу в значно меншому розмірі ніж це передбачено Законом.
Постановою Буського районного суду Львівської області від 08 грудня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Апеляційні обґрунтування позивач наводить ті ж, що й у позовній заяві.
Враховуючи те, що особи які беруть участь в справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України колегія суддів вважає за можливе розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус ветерана війни-учасника війни. Даний факт знаходить своє підтвердження наявною у матеріалах справи копією посвідчення (а.с.10).
Відповідно до ст. Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»розмір мінімальної пенсії за Віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, що втратили працездатність.
Законами «Про Державний бюджет України» на відповідні роки було визначено мінімальний прожитковий мінімум. Таким чином мінімальній розмір пенсії становив 410грн. 06коп. Розмір мінімального прожиткового мінімуму (мінімальної пенсії за віком) на травень 2008 рік було визначено в сумі 481грн.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008рік» виплата разової щорічної допомоги у звязку із святкуванням Дня Перемоги була передбачена у розмірі 65грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №20-рп/2004, від 09.07.07р. №6рп/07 та від 22.05.08р.№10-рп/2008р визнано таким, що не відповідає Конституції України внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту»Законами України «Про державний бюджет України».
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, або окремі їх положення, що визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, дія норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту»у частині, що визначає розмір допомоги, яку належить сплачувати щорічно до 5 травня (у розмірі мінімальної пенсії за віком) у 2008р. з 22.05.08р..
Позивачеві виплати було здійснено до 5 травня у 2008 році, у період, коли положення Законів України «Про державний бюджет України»на 2008 роки щодо розміру виплати діяли, оскільки на той час, не були визнані неконституційними.
Крім того, суд враховує, що згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правовою регулювання.
Водночас, в п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначено, що: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України та рішення Конституційного Суду України є обовязковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час розвязання спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік позивачу здійснена субєктом владних повноважень на підставі, в межах та у спосіб передбачених законом.
З врахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Буського районного суду Львівської області від 08 грудня 2011 року у справі № 2а-3/11/1303 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль