29 вересня 2014 р. Справа № 876/12903/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про визнання протиправною вимоги та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про визнання протиправною та скасування вимогу про сплату недоїмки №Ф-869/1 від 01.08.2013року на суму 6960,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01.08.2003 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем, з вересня 2009 року перебуває на пенсії за віком, при виході на пенсію зменшено пенсійний вік встановлений ст..26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», на десять, згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже з 06.08.2011 року є звільненим від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому у відповідача відсутні будь-які законні підстави для нарахування до сплати сум єдиного внеску, оскільки бажання брати добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування позивач не виявив.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами позивача.
Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області подало апеляційну скаргу за якою просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема, зазначає, що до позивача не може бути застосовано положення ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки позивач не досяг 60-річного віку, оскільки вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску виключно всіх пенсіонерів за віком. Також,законодавець зазначеною нормою не виключає осіб, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.
Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд проведено у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області 01.08.2003 року.
Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №425742 вказує на те, що ОСОБА_1 є платником єдиного податку, вид діяльності 74.20 Діяльність у сфері фотографії, 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.54 роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах, 82.19 фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність.
Згідно з свідоцтвом НОМЕР_1, виданим ДПІ у Сокальському районі Львівської області ОСОБА_1 з 01 січня 2012 року є платником єдиного податку.
ОСОБА_1 зареєстрований як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного Фонду України в Сокальському районі Львівської області і отримує пенсію за віком (з вересня 2009 року).
З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2013 року виставлено ОСОБА_1 вимогу про сплату недоїмки № Ф-869/1, якою Управління Пенсійного Фонду України в Сокальському районі Львівської області вимагає сплатити недоїмку зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 6960,48 грн.
Сторона відповідача стверджує, що підставою для нарахування відповідачем позивачу недоїмки зі страхових внесків стало те, що не думку відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не є звільненим від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, як пенсіонер, оскільки йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 набув пенсію за віком відповідно пункту «а» ст.13 Закону України « Про пенсійне забезпечення» №1758.
Відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України « Про пенсійне забезпечення» №1758 право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від останнього місця роботи, мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Зокрема, таке право мають і чоловіки після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них менше10 років на зазначених роботах працівниками, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону (право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років), зокрема чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).
Таким чином, за змістом цієї норми ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо вони є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням пенсійного віку) та отримують відповідно до закону пенсію.
Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - № 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-ХІІ) застосовуються, зокрема, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право виникало у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, на підставі пункту "а" частини першої якої, як установив суд першої інстанції, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - зі зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.
Проаналізувавши наведені норми матеріального права, враховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.
Така правова позиція узгоджується із практикою Верховного Суду України (постанова від 17.06.2014р №21-175а/14), рішення якого, згідно ст. 244-2 КАС України, у подібних правовідносинах є обов'язковими для всіх судів України.
Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.
В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року у справі №813/6457/13 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : В.П. Сапіга
Судді: Н.Г. Левицька
І.М. Обрізко