29 вересня 2014 року м. Київ К/800/5187/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Вербицької О.В.,
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013
у справі № 2а-1676/10/0970
за позовом Приватного підприємства "Лев"
до Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську
про визнання протиправними та скасування рішень,-
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 18.01.2010 № 0000122302 та від 30.03.2010 № 0000672302.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2009, складено акт № 22338/23-2/20543228 від 31.12.2009, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п 2.10, 5.1. 5.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а саме: позивачем допущено понадлімітні залишки готівки в касі за період: 26.12.2007, 27.08.2008, 09.09.2008, 11.11.2008, 23.12.2008, 16.03.2009, 15.07.2009, на загальну суму 98 068,57 грн.
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем були прийняті спірні рішення: від 18.01.2010 № 0000122302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ПП «Лев» на суму 192 137,14 грн., та від 30.03.2010 № 0000672302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 164 137,14 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття податковим органом спірних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Як вірно зазначено апеляційним судом, застосовані до позивача фінансові санкції за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями, строки застосування яких визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Так, згідно зі ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Матеріали справи свідчать, що днем виявлення описаних відповідачем в акті перевірки порушень є день складення акта перевірки - 31.12.2009. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для застосовування до позивача адміністративно-господарських санкцій за порушення, які, на думку відповідача, мали місце 26.12.2007, 27.08.2008, 09.09.2008, 11.11.2008 та 23.12.2008.
Стосовно порушень за 16.03.2009 та 15. 07.2009, слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 2.10. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).
Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплат праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей.
Матеріали справи містять належно завірені копії розрахунково-платіжних відомостей НЗП-000003 за лютий 2009 року (строк виплати: з 16.03.2009 по 18.03.2009) та НЗП-000007 за червень 2009 року (строк виплати: з 15.07.2009 по 17.07.2009 р.), зі змісту яких вбачається, що позивач не перевищив 3 днів зберігання готівки понад ліміт каси.
Крім того, як вірно було вказано судом апеляційної інстанції, зазначені в акті перевірки платіжні відомості за лютий та червень 2009 року не відповідають завіреним копіям, наявним в матеріалах справи, як за реквізитами, так і за наведеними даними; копії платіжних відомостей за лютий та червень 2009 року відповідач на вимогу суду апеляційної інстанції не надав.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних рішень від 18.01.2010 № 0000122302 та від 30.03.2010 № 0000672302.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення апеляційного суду не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області - відхилити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) О.В. Вербицької
(підпис) В.В. Кошіль