22 вересня 2014 року м. Київ К/800/48316/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Кошіля В.В.,
Степашка О.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2011
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012
у справі № 2а/0470/8020/11
за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 39 м. Дніпропетровська
до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012, задоволено позовні вимоги: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.06.2011 № 000142302 в частині стягнення суми податкового зобов'язання за основним платежем - 115 088,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 28 772,00 грн.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань порушення вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, складено акт від 01.06.2011 № 1126/2302/32616489, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п.1.4 ст.1, п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.6, п.7.2, пп. 7.4.3 п. 7.4, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі висновків акта перевірки, за вказані порушення, відповідачем 15.06.2011 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 000142302, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 146611,00 грн., з яких за основним платежем - 117 289, 00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 29 322, 00 грн.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.
Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено момент виникнення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а момент виникнення права на податковий кредит - пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 вказаного Закону. Вказані норми є загальними і характеризуються як такі, що встановлюють певні правові наслідки для платників податків залежно від відповідної події, що сталася раніше ("за першою подією").
Згідно з пп. 3.2.7 п. 3.2. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» , не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).
Як встановлено судами, Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 39 м. Дніпропетровська отримує не дотації, а лише компенсацію за державні дотації населенню, у зв'язку із чим зазначена норма позивача не стосується.
Також, судами вірно зазначено, що чинне законодавство України не передбачає застосування пп.7.4.3 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі втримання юридичною особою бюджетної дотації (субсидії), а тому твердження податкового органу про недоплату позивачем ПДВ в розмірі 114 468, 00 грн. є безпідставним.
Матеріали справи свідчать, що в жовтні 2010 року ПП "Март-2009" позивачу було відпущено товар (граншлак) у кількості 30 т. по витратній накладній №2510 від 25.10.2010, було отримано граншлак на суму 2 520, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 520, 00 грн., а також, по акту виконаних робіт (послуг) від 25.10.2010 надані автопослуги на суму 1 200, 00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 200, 00 грн. Було виставлено рахунок від 25.10.2010 № 2510 на загальну суму 3 720, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 620, 00 грн. Було виписано податкову накладну від 25.10.2010 № 1 на суму 3 720, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 620, 00 грн. за першою подією.
В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПП "Март 2009", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 15.06.2011 № 000142302 в частині стягнення суми грошового зобов'язання у розмірі 143860,00 грн.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) В.В. Кошіль
(підпис) О.І. Степашко