22 вересня 2014 року м. Київ К/800/58260/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Кошіля В.В.,
Степашка О.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області
на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2013
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013
у справі № 803/1928/13-а
за поданням Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області
до Відкритого акціонерного товариства "Луцьк Фудз"
про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,-
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013, закрито провадження у справі.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення подання, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що 22.05.2013 Луцькою ОДПІ було винесено рішення №1 про опис майна ПАТ "Луцьк-Фудз" у податкову заставу.
06.09.2013 податковим керуючим Жучик С.В. здійснено виїзд на товариство з метою опису майна у податкову заставу, однак, службовою особою відповідача було відмолено у проведенні такого опису майна, на територію товариства не допущено, будь-яких бухгалтерських документів не надано, про що складено акт від 06.09.2013 про відмову платника податків від опису майна у податкову заставу.
Згодом, 11.09.2013 Першим заступником начальника Луцької ОДПІ винесено рішення №1 про застосування умовного адміністративного арешту майна платників податків, на підставі пп. 94.2.7 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.
Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, в тому числі й щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідно до п. 2 ч. 5 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Матеріали справи свідчать, що податковий борг ПАТ "Луцьк-Фудз" виник у зв'язку з набранням законної сили постанови Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013, якою товариству відмовлено в задоволенні адміністративного позову до Луцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000182201 від 03.08.2012, відповідно грошове зобов'язання, визначене до сплати таким податковим повідомлення-рішенням, стало узгодженим, у зв'язку з чим податковим органом надіслано відповідачу податкову вимогу №216-19 від 17.05.2013.
ПАТ "Луцьк-Фудз" оскаржено вказану податкову вимогу і рішення суду в даній справі ще не набрало законної сили.
Отже, як вірно зазначено судами обох інстанцій, на час звернення Луцької ОДПІ до суду з поданням, між ПАТ "Луцьк-Фудз" та Луцькою ОДПІ існував спір про право.
Крім того, судами встановлено, що податковим органом не було надіслано товариству рішення №1 від 22.05.2013 про опис майна у податкову заставу.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій у даному випадку правомірно закрито провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області - відхилити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) В.В. Кошіль
(підпис) О.І. Степашко