"18" вересня 2014 р. м. Київ К/800/45643/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради про стягнення допомоги по догляду за дитиною, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 18 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, -
У травні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради, у якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за листопад-грудень 2012 року та січень-лютий 2013 року в розмірі прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років щомісячно.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради здійснити нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за листопад-грудень 2012 року та січень-лютий 2013 року в розмірі прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років щомісячно.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради здійснити доплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за листопад-грудень 2012 року та січень-лютий 2013 року в сумі 3332,34 грн.
Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 18 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано бездіяльність протиправною та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_3 недоотриманої суми державної допомоги по догляду за дитиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення дитиною трирічного віку, за період з листопада 2012 року по 28 лютого 2013 року у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років урахуванням фактично здійснених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3, згідно свідоцтва про народження є матір'ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є застрахованою особою, що підтверджується свідоцтвом про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 15).
Відповідно до довідки відповідача від 27 березня 2013 року за № 03/714 позивачка знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради та отримує допомогу по догляду за 2-ма дітьми до досягнення 3 річного віку. Позивачка отримала в листопаді 2012 року - 242,66 грн., в грудні 2012 року - 260 грн., в січні 2013 року - 260 грн., в лютому 2013 року - 260 грн.
29 квітня 2013 року позивачка звернулася з заявою до відповідача про перерахунок та виплату їй допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_4 за листопад 2012 - лютий 2013 року виходячи з прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років, та здійснити відповідну доплату в сумі 3332,34 грн., на яку отримала відповідь відповідача від 07 травня 2013 року за № 20/03-2146 з відмовою у задоволені вимог викладених в заяві.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-XII ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13), та Законом України від 18 січня 2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40- 44.
Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II зазначеного Закону щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III.
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога по догляду за дитиною відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Таким чином, з 1 січня 2011 року існує дві законодавчі норми щодо виплати допомоги по догляду за дитиною у розмірах, передбачених Законом № 2811-ХІІ та Законом № 2240-ІІІ.
Оскільки у справі, що розглядається, суди встановили, що спір виник щодо виплати допомоги з листопада 2012 року по 28 лютого 2013 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону, яким є Закон № 2240-III, відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради залишити без задоволення, а постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 18 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: