"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/22490/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий);
Васильченко Н.В.; Єрьоміна А.В.,
секретар судового засідання - Наумець О.В.;
за участю представників: позивача - Віноградової С.А.; Південної митниці - Сахарова М.Ю.; Генеральної прокуратури України- Куліби О.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодіо» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю прокуратури Одеської області, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення надмірно сплачених коштів, що переглядається за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці, заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року,
У жовтні 2012 року ТОВ «Автодіо» звернулося до суду з позовом до Південної митниці (Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (Казначейство) про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії.
Зазначали, що у період з жовтня 2010 року по жовтень 2011 року ввозили на територію України автомобілі, проте, внаслідок протиправних дій Митниці, декларували їх митну вартість не за ціною контракту, а безпідставно вищою.
Пославшись на те, що це потягло переплату митних платежів на суму 9 590 350 грн, а Митниця відмовилась повернути вказані кошти, просили, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита у розмірі 2 878 036, 60 грн та податку на додану вартість у розмірі 6 712 313, 49 грн., та стягнути з Державного бюджету України вказані кошти.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року, позов задоволено.
У касаційних скаргах Митниця, Казначейство та заступник прокурора Одеської області, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просять оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, представників сторін та прокуратури, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що у період з жовтня 2010 року по жовтень 2011 року позивачем ввезено на територію України автомобілі, загальна вартість яких (згідно інвойсів) склала 101 752 616,63 грн.
При здійсненні декларування ТОВ «Автодіо» самостійно визначило митну вартість за шостим (резервним) методом в розмірі 132 435 765,20 грн, пояснивши це тим, що діяли за усною вказівкою митного органу.
17 серпня 2012 року ТОВ «Автодіо» звернулось до Митниці із заявою про повернення надмірно сплаченого мита та ПДВ, проте відповіді не отримали.
18 жовтня 2012 року ТОВ «Автодіо» повторно звернулось із такою ж заявою, у відповідь на яку надійшов лист від 25 жовтня 2012 року № 8/42-02/21666. У листі Митницею зазначено про самостійне обрання декларантом другорядного методу визначення митної вартості (резервного). Південною митницею прийнято рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, та здійснено митне оформлення за наданими ВМД.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Митниця в будь-якому разі має перевірити правильність задекларованої вартості, і, у випадку коли така вартість є завищеною, зменшити її. Оскільки матеріалами справи підтверджується можливість визначення митної вартості за ціною договору, суди визнали позов обґрунтованим.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з висновками судів не погоджується.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу (МК) України від 13 березня 2012 року № 4496-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною сьомою цієї ж статті передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.
Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
За правилами частини п'ятої статті 301 МК України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; митну декларацію змінено або визнано недійсною; у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.
Як вбачається з матеріалів справи, митні декларації, про переплату платежів за якими йдеться, прийняті митним органом, щодо них здійснено митне оформлення товарів, товари випущено у вільний обіг, декларації не змінювались та не визнавались недійсними. Не стверджував позивач і про технічні помилки при сплаті митних платежів та оформленні декларацій.
За таких обставин, у митного органу, в силу положень частини другої статті 19 Конституції України, не було правових підстав для повернення коштів.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача, про те, що митна вартість визначена на підставі усних вказівок митного органу, оскільки законодавство не зобов'язує особу керуватися усними вказівками суб'єкта владних повноважень при декларуванні митної вартості.
Таким чином, висновки судів про задоволення цього позову є помилковими.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці, заступника прокурора Одеської області - задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді М.І.Цуркан
Н.В.Васильченко
А.В.Єрьомін