"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/31439/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий);
Васильченко Н.В.; Єрьоміна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6 до Державного реєстратора реєстраційної служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області Скрупської Олени Василівни, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Служба у справах дітей Жмеринської районної державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Браїлівчанка», Браїлівська селищна рада Жмеринського району Вінницької області, про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, що переглядається за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Браїлівчанка» на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року,
У листопаді 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду, в тому числі в інтересах ОСОБА_6, з позовом до Державного реєстратора реєстраційної служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області Скрупської О.В. (Реєстратор) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Зазначали, що з 1989 року на підставі усної домовленості з керівництвом Браїлівської швейної фабрики проживають сім'єю у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 16 травня 2013 року право власності на цей будинок зареєстровано за ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка».
Посилаючись на порушення своїх прав на будинок (які виникли за набувальною давністю), а також те, що ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка» не є власником будинку, просили визнати протиправними дії відповідача щодо реєстрації за ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка» права власності на житловий комплекс за адресою: АДРЕСА_1, визнати протиправним та скасувати відповідне рішення Реєстратора та зобов'язати скасувати запис № 1138949, внесений 16 травня 2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Реєстратора щодо реєстрації за ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка» права власності на житловий комплекс за адресою: АДРЕСА_1. Рішення відповідача щодо такої реєстрації визнано протиправним та скасовано, а у задоволенні решти вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка», посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що 16 травня 2013 року TOB «Швейна фабрика «Браїлівчанка», звернулася до Державної реєстраційної служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий комплекс, що розташований у АДРЕСА_1.
До заяви додано правовстановлюючий документ - договір купівлі-продажу від 20 жовтня 1987 року, укладений між Браїлівською швейною фабрикою та ОСОБА_10
Також встановлено, що цей договір зареєстрований у журналі для реєстрації нотаріальних дій виконкому Браїлівської селищної ради Жмеринського району (записи № 335 та № 336 від 20 жовтня 1987 року).
16 травня 2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 1138949 про право власності TOB «Швейна фабрика «Браїлівчанка» на спірний будинок.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка» є правонаступником Браїлівської швейної фабрики, яка у відповідності до вимог закону в 1987 році придбала спірний будинок, належним чином зареєструвавши відповідний договір. Тому і дії Реєстратора є такими, що відповідають вимогам закону.
Скасувавши це рішення та задовольнивши позов частково, апеляційний суд виходив з того, що договір купівлі-продажу від 20 жовтня 1987 року є неукладеним, оскільки відповідний висновок міститься у мотивувальній частині рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 квітня 2014 року. Відмовивши у задоволенні вимоги про скасування запису у Реєстрі прав, апеляційний суд зазначив, що це призведе до вирішення спору про право, що виключається в адміністративному судочинстві.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками апеляційного суду не погоджується.
З матеріалів справи вбачається, що позивач заперечує право власності ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка», а тому і законність рішення Реєстратора з двох підстав: неукладеність договору купівлі-продажу спірного будинку у 1987 році, а також те, що ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка» не є правонаступником Браїлівської швейної фабрики.
Апеляційний суд погодився з доводами про неукладеність договору купівлі-продажу, пославшись на рішення суду у цивільній справі. У цьому рішенні зазначено, що секретар Браїлівської селищної ради, який вніс до журналу для реєстрації нотаріальних дій відповідний запис у 1987 році не мав повноважень на вчинення нотаріальних дій (за його власними свідченнями).
Посилання апеляційного суду на такий висновок є помилковим та формальними. Колегія суддів зазначає, що перевірка викладених обставин лежать поза межами повноважень Реєстратора, а значить і адміністративного суду, який перевіряє виключно дотримання вимог закону суб'єктом владних повноважень. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ніким не заперечується укладення та фактичне виконання протягом 25 років цього договору купівлі-продажу.
Твердження позивачів щодо відсутності відносин правонаступництва між ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка» та Браїлівською швейною фабрикою належним чином досліджені та спростовані судом першої інстанції.
Зокрема, суд встановив, що відповідно до Державного акта про викуп майна державного підприємства від 28 лютого 1992 року та наказу Фонду державного майна України від 28 червня 1993 року № 20-П трудовий колектив Браїлівської швейної фабрики викупив державне майно, створивши на базі фабрики орендне підприємство.
Відповідно до пункту 2.2 Статуту Браїлівського акціонерного товариства закритого типу «Швейна фабрика «Браїлівчанка», створеного за рішенням зборів засновників від 5 листопада 1993 року, акціонерне товариство є правонаступником майнових та інших прав і обов'язків організації орендарів Браїлівської швейної фабрики та реорганізованого орендованого підприємства Браїлівської швейної фабрики.
Згідно зі Статутом TOB «Швейна фабрика «Браїлівчанка» це товариство створене внаслідок перетворення Приватного (Закритого) акціонерного товариства «Швейна фабрика «Браїлівчанка», яке в свою чергу є правонаступником усіх прав та обов'язків Браїлівського акціонерного товариства закритого типу «Швейна фабрика «Браїлівчанка».
У апеляційній скарзі, заперечуючи викладені висновки суду першої інстанції, позивачі зазначали, що у документах не вказано про те, що спірний будинок передавався разом із усім іншим майном.
Ці доводи не можуть прийматись до уваги, оскільки з наведених документів не вбачається інших правонаступників Браїлівської швейної фабрики, окрім згаданого орендного підприємства, Браїлівського акціонерного товариства закритого типу «Швейна фабрика «Браїлівчанка» та Приватного (Закритого) акціонерного товариства «Швейна фабрика «Браїлівчанка».
Таким чином, у Реєстратора не було підстав для відмови у вчиненні спірної реєстраційної дії.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивачі не довели порушення своїх прав або інтересів оскаржуваними діями та рішеннями Реєстратора.
Їх посилання на порушення свого права на будинок за набувальною давністю не можуть прийматись до уваги, оскільки набуття такого права пов'язується законодавцем з безхазяйністю майна (статті 335, 344 Цивільного кодексу України).
Оскільки спірне майно протягом 1987 - 2013 років знаходилося на балансі Браїлівської швейної фабрики та її правонаступників, про таку його ознаку як безхазяйність не йдеться.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейна фабрика «Браїлівчанка» задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року скасувати, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року - залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді М.І.Цуркан
Н.В.Васильченко
А.В.Єрьомін