"16" вересня 2014 р. м. Київ К/800/55687/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Пилипчук Н. Г. Титенко М. П. Сабадош А. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуХустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області
на постанову та ухвалуЗакарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року
у справі№ 2а-4451/09/0770
за позовомЗакритого акціонерного товариства «Хустський м'ясокомбінат»
доХустської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області
провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року у справі № 2а-4451/09/0770, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області форми «Р» № 0000912342/0 від 14.09.2009 року; № 0000912342/1 від 09.10.2009 року; № 0000912342/2 від 03.11.2009 року в частині стягнення з позивача податку на додану вартість в розмірі 184 807,54 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 11.21 ст. 21 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 1, 6 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року № 805, п. п. 3.4, 3.5. 3.7 Положення про паспорт великої рогатої худоби, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 17.09.2003 року № 342, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки ЗАТ «Хустський м'ясокомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року складено акт № 1262/23/00443453, яким зафіксовано порушення позивачем п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 11.21 ст. 11 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено до сплати у бюджет податку на додану вартість в сумі - 138 108,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000912342/0 від 14.09.2009 року, яким нараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 207 162,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дотримання п. 3.5 Положення про паспорт великої рогатої худоби затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України за № 342 від 17.09.2003 року щодо вимоги при вибутті тварини з господарства в інше господарство на зворотній бік паспорта власником /утримувачем/ вносяться дата вибуття та причина вибуття, що також покладено на власника/утримувача/, тобто на господарського товаровиробника, який здійснює продаж ВРХ.
Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.
В силу положень п. 4 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: висновку суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновку суду по суті вимог; розподілу судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження; встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
В описовій частині постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року у справі № 2а-4451/09/0770 зазначено, що позивач та його представник в судовому засіданні відмовились від частини позовних вимог щодо включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у жовтні 2008 року суми 4 950,00 грн., яка не підтверджена податковими накладними по ТОВ «Західноукраїнська Аграрна Компанія» та за січень 2008 року суми 9 953,96 грн. ФОП ОСОБА_6
Проте, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови судом першої інстанції вказано, що позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення на суму 9 953,96 грн. та на суму 4 950, 00 грн. по податку на додану вартість та штрафних санкціях на цю суму не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Сторони можуть примиритися протягом всього часу судового розгляду або заявити клопотання про надання їм часу для примирення. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Всупереч зазначеним положенням зі змісту мотивувальної та резолютивної частин постави суду першої інстанції вбачається, що судом розглянуто і вирішено позовні вимоги в повному обсязі.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В протоколі журналу судового засідання Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року взагалі вказано, що позивач частково визнав суму позову.
Судом апеляційної інстанції зазначені недоліки не усунуто.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.
Аналогічні вимоги визначені ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування висновків про виконання позивачем вимог п. 11.21 ст. 21 Закону України «Про податок на додану вартість» судами зазначено, що товариство придбало ВРХ у постачальників, які відповідно до свідоцтв, виданих Державною податковою інспекцію у Тячівському районі, займаються діяльністю по розведенню ВРХ.
Проте, судами не надано оцінки доводам податкового органу про те, що згідно з вказаними свідоцтвами платників єдиного податку ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8 займались також оптовою торгівлею. При цьому, відповідачем не оспорюється, що частина ВРХ, яка находила до товариства, була вирощена вказаними особами, але інша придбана від постачальників, які не є сільськогосподарськими товаровиробниками.
Стверджуючи про те, що вимоги Положення про паспорт великої рогатої худоби, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 17.09.2003 року № 342 щодо поширення вимог про наявність паспорта ВРХ з ветеринарною карткою стосуються саме власника, судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою п. п. 1.5, 6.9, 7.1 Положення про запровадження ідентифікації і реєстрації великої рогатої худоби, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 17.09.2003 року № 342.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягає скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, розглянути спір з урахуванням наявності відмови позивача від частини вимог, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Замінити відповідача правонаступником Хустською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.
Касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задовольнити частково.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року у справі № 2а-4451/09/0770 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді О. В. Вербицька
Н. Г. Пилипчук