22 вересня 2014 року м. Київ К/800/49880/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.
Суддів Кошіля В.В.,
Степашка О.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.08.2010
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013
у справі № 2а-2088/10/0370
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІВ"
до Ягодинської митниці
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.08.2010, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ягодинської митниці форми «Р» від 20.05.2010 № 7, № 8 та № 9.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ТОВ «МІВ» 04.08.2005 зареєстроване виконавчим комітетом Володимир-Волинської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності, здійснює зовнішньоекономічну діяльність, в межах якої 03.03.2008 ним укладено з компанією «CARTECK INTERNATIONAL S.A.» контракт купівлі-продажу товару згідно з специфікаціями. Протягом 2009 року по даному контракту здійснювалась поставка товарів торгівельної марки «VAILLANT GmbH» (країна виробництва - Німеччина ) - теплових насосів, газових котлів, неелектричних накопичувальних водонагрівачів та їх частин відповідно до специфікацій.
Товар ввозився на територію України за вантажними митними деклараціями № 205030031/9/300154 від 02.02.2009, № 205030031/9/300257 від 17.02.2009, № 205030031/9/300363 від 04.03.2009, № 205030031/9/300459 від 20.03.2009, №205030031/9/300639 від 24.04.2009, № 205030031/9/300655 від 29.04.2009, № 205030034/9/000009 від 01.06.2009, №205030034/9/000323 від 20.07.2009, № 205030034/9/000446 від 31.07.2009, № 205030034/9/000754 від 07.09.2009. У графі 31 ВМД зазначались відомості про товар згідно з описом товарів у специфікаціях, у графі 33 ВМД визначався код товару за класифікацією УКТЗЕД. Якщо опис одного товару включав комплект з декількох елементів, то у ВМД вказувався повний опис товару з вказівкою всіх комплектних частин, а код товару по УКТЗЕД визначався по основному найменуванню товару.
Вище наведені вантажні митні декларації разом з комплектом необхідних документів були подані позивачем Ягодинській митниці для митного оформлення товарів. Відповідач прийняв та погодив класифікацію товарів у ВМД за вказаною у них товарною номенклатурою, а також, погодив рівень митної вартості таких товарів. ТОВ «МІВ» сплатило до бюджету всі митні платежі при ввезенні товару на територію України.
30.04.2010 Ягодинською митницею було проведено камеральну перевірку стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, зокрема, щодо повноти нарахування та сплати до бюджету мита та податку на додану вартість при митному оформленні товарів, які переміщувались за описаними вище вантажними митними деклараціями за період з лютого 2009 року по вересень 2009 року, результати якої оформлені актом № к/0005/205000000/33661176 від 30.04.2010.
За результатами перевірки виявлено факти неправильної класифікації деяких видів товарів через те, що ТОВ «МІВ» декларувало окремі товари як складові елементи іншого товару, неправильно відносило товари до відповідних угрупувань УКТЗЕД, що призвело до невірного застосування ставок мита при оподаткуванні та неправильного визначення митної вартості задекларованих товарів.
На підставі акта камеральної перевірки, відповідачем 20.05.2010 прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»: № 7 про визначення податкового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозять на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на суму 75 993,67 грн.; № 8 про донарахування платежу «тимчасова цільова надбавка до ставок ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на суму 63 402,67 грн.; № 9 про визначення зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» на суму 218 847,43 грн.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів щодо протиправності прийняття відповідачем спірних повідомлень-рішень, враховуючи наступне.
Так, аналізуючи норми ст.ст. 70, 81, 90 Митного кодексу України, судами вірно зазначено про те, що митний орган, який здійснює контроль за митним оформленням та декларуванням товарів, має перевірити подані декларантами вантажні митні декларації та вчинити інші передбачені законодавством дії, в тому числі перевірити правильність визначення коду товарів за УКТЗЕД, їх митної вартості тощо. Такі дії контролюючий орган проводить до завершення процедури митного контролю. При цьому, декларант позбавлений права вносити будь-які зміни чи доповнення під час митного оформлення.
Відповідно пунктів 16, 21, 23 розділу «Митний контроль» Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України № 314 від 20 квітня 2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 квітня 2005 року за № 439/10719, підрозділи митного органу (ПМО) при проведенні митного контролю здійснюють: перевірку правильності класифікації та кодування товарів; перевірку правильності визначення митної вартості товарів; перевірку правильності нарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших платежів (застосування пільг в оподаткуванні, застосування векселів, правильності заповнення граф 47 та В ВМД).
Згідно із пунктом 32 розділу «Завершення митного оформлення. Видача оформлених документів декларанту» даного Порядку завершення митного оформлення здійснюється шляхом проставлення згідно з Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації відбитка особистої номерної печатки посадової особи ПМО, яка завершила митне оформлення.
Як встановлено судами, надані до матеріалів справи вантажні митні декларації, щодо яких проводилася камеральна перевірка, мають відбитки особистих номерних печаток посадових осіб Ягодинської митниці про завершення митного оформлення та контролю, тобто, контролюючий орган не виявив порушень у декларуванні і кодуванні товарів та не вносив будь-яких змін щодо заявлених декларантом відомостей.
Статтею 313 Митного кодексу України визначено, що митні органи класифікують товари, тобто, відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.
Порядок прийняття таких рішень регламентований Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Державної митної служби України № 667 від 07.08.2007 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2007 року за № 968/14235. Пункт 5 розділу II даного Порядку визначає, що посадові особи ВНКТ (ВКМВН) здійснюють класифікацію товарів за запитами підрозділу митного оформлення (ПМО) при вирішенні складних і спірних питань класифікації товарів, які виникають при здійсненні їх митного контролю і не можуть бути вирішені в ПМО. Вирішення питань класифікації товарів здійснюється посадовими особами ВНКТ (ВКМВН) згідно із законодавством України на основі поданих до митного контролю та митного оформлення документів, які передаються до ВНКТ (ВКМВН) разом із запитом.
Відповідно до пунктів 10-12 Порядку, рішення приймається ВНКТ (ВКМВН) на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТЗЕД. Форма Рішення наведена в додатку 2 до цього Порядку. Рішення підписується посадовою особою ВНКТ (ВКМВН), яка його приймала, з проставленням на ньому відбитка номерного штампа «Правильність класифікації перевірено» та начальником ВНКТ (ВКМВН) або особою, що його заміщує. Рішення доводиться до ПМО і є обов'язковим для виконання при митному оформленні товару. Якщо ВНКТ (ВКМВН) приймається Рішення, яке не відповідає інформації, заявленій декларантом у митній декларації, то ця митна декларація не може використовуватися для митного оформлення класифікованого товару.
Матеріали справи свідчать, що при митному оформлені товарів відповідач не звертався до ВКМВН для визначення класифікації товару згідно з УКТЗЕД. Будь-яких рішень про визначення коду спірного товару ВКМВН під час проведення камеральної перевірки відповідачем до суду не подано, оскільки такі не приймались. Тобто, ПМО під час здійснення митного контролю погодився з правильністю класифікації та кодування товарів позивачем і не звертався до ВНКТ (ВКМВН) із запитом про класифікацію товарів.
Разом із тим, аналіз норм Порядку, затвердженого наказом Державної митної служби України № 667 від 07.08.2007 року, дає підстави вважати, що рішення про визначення коду товару може бути прийнято лише під час митного оформлення і, в подальшому, може бути скасоване за наявності підстав, перелік яких є вичерпним і наведений у цьому Порядку.
Крім того, слід зазначити, що вантажна митна декларація та податкова декларація не є тотожними поняттями і проведення камеральної перевірки ВМД законодавством не передбачено.
Згідно із пунктом 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами.
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте, несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в установленому цим Законом порядку.
Отже, якщо митний орган, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погодився з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером та позивачем у вантажній митній декларації, то відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідач не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань, у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дія якого не поширюється на митні органи.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 20.05.2010 № 7, № 8 та № 9.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів відхилити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.08.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) В.В. Кошіль
(підпис) О.І. Степашко