22 вересня 2014 року м. Київ К/800/48343/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Кошіля В.В.,
Степашка О.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2010
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013
у справі № 2а-6704/09/1370
за позовом ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова
про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2010, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013, відмовлено в задоволенні адміністративного позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова від 08.09.2009 №0000291730/3/20552.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, складено акт № 135/17-3/НОМЕР_1 від 30.01.2009, яким встановлено, що позивачем не були подані звіти «Про розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища» за період з 4 кв. 2005 року по 3 кв. 2008 року, збір за забруднення навколишнього середовища не нараховувався та не перераховувався до бюджету.
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 12.02.2009 прийняте податкове повідомлення-рішення від № 000291730/0/2955, яким визначено податкове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього середовища в сумі 4 213,31 грн. (основний платіж - 133,31 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4080 грн.).
Відповідно до рішення про результати розгляду повторної скарги № 18348/10/25-005/752 від 27.08.2009, скарга позивача частково задоволена, в результаті чого відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000291730/3/20552 від 08.09.2009, в якому визначено грошове зобов'язання в сумі 2 950,27 грн., з яких 60,27 грн. - за основним платежем, 2 890,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.
Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" визначено перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), який не сплачує суб'єкт підприємництва, який сплачує єдиний податок.
Наведений перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню, у зв'язку із чим судами правомірно спростовано доводи позивача про те, що перебування на спрощеній системі оподаткування звільняє його від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Преамбула Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначає, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 цього Закону.
Ставки та порядок справляння ряду зборів (обов'язкових платежів) встановлених Законом України «Про систему оподаткування», врегульовані законами, які за предметом регулювання відносяться до норм інших правових інститутів або відсилають до підзаконних нормативних актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Такий порядок правового регулювання справляння зборів (обов'язкових платежів) при їх встановленні Законом України «Про систему оподаткування» не виключає їх легітимність, що випливає із змісту частини 4 ст. 1 цього Закону, згідно якої умовою звільнення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) є їх відсутність в переліку, визначеному цим Законом.
Наведене стосується, зокрема, і збору за забруднення навколишнього природного середовища.
У відповідності із п.14 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено збір за забруднення навколишнього природного середовища.
Частиною 3 ст. 44 Закону України від 26.06.1991 № 1264-ХП «Про охорону навколишнього природного середовища» (із змінами і доповненнями) визначено, що порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303 затверджено Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. № 162/379 було затверджено Інструкцію про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, у відповідністю із п. 2.1 якої, платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Статтею 7 даної Інструкції передбачено порядок сплати збору, включаючи визначення базового податкового періоду, правила складання та подачі податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища до податкових органів.
Отже, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та підзаконними нормативно-правовими актами встановлено механізм справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища, який віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), на терміни погашення податкових зобов'язань за якими поширюється дія Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Як було вірно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач розрахунки не подавав та збір за забруднення навколишнього середовища до бюджету не сплачував. До матеріалів справи відповідачем подано копії актів виконаних робіт за період III, IV квартали 2007 року, І, II та ІІІ квартали 2008 року, в яких зазначено кілометраж, пройдений транспортним засобом, а також, надано копію пояснення позивача, в якому зазначено, що він у підприємницькій діяльності використовував транспортний засіб ГАЗ - 53, об'єм двигуна 4250 см.куб. На сто кілометрів витрачається в середньому 35 м. куб стислого газу метан.».
Отже, наведеним спростовуються твердження позивача про невикористання у вказані періоди транспортного засобу, а також, неправильність обчислення відповідачем розміру збору за забруднення навколишнього природного середовища.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення від 08.09.2009 № 0000291730/3/20552.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) В.В. Кошіль
(підпис) О.І. Степашко