"22" вересня 2014 р. м. Київ К/800/11166/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Моторного О.А. - головуючого,
Кошіля В.В.,
Степашка О.І.,
за участю секретаря - Гончар Н.О.
та представників сторін:
від позивача - Заїка А.М.,
від відповідача - Житкевич С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2013
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014
у справі № 806/6999/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКО-ФУД УКРАЇНА"
до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.10.2013 №000101153 та №000102153.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень-липень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за червень-липень 2013 року, за результатами якої складено акт №567/153/35976986 від 24.09.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2013 року на 900000,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 14.10.2013 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: №000101153 про відмову у наданні позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2013 року в сумі 900000,00 грн.; №000102153 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2013 року в сумі 1100000,00 грн.
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Так, як було вірно встановлено судами, витрати, які понесені позивачем при будівництві м'ясопереробного цеху, були пов'язані з його господарською діяльністю, на підставі чого відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України, позивач відніс сплачену продавцю за такою операцією в складі вартості товарів (робіт, послуг) суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 4040561,00 грн. та 4340130,00 грн., задекларованого в деклараціях з ПДВ за червень та липень 2013 року відповідно.
Пунктом 200.5 статті 200 ПК, на порушення якої посилається відповідач, передбачено, що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:
- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);
- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Матеріали справи свідчать, що позивач є платником податку на додану вартість з 2008 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100268045 від 12.02.2010.
Слід зазначити, що ТОВ «ІНКО-ФУД Україна» - є підприємством зі 100% іноземними інвестиціями, яке за своєю статутною діяльністю є м'ясопереробним підприємством. Для здійснення статутної діяльності, на підставі дозвільних документів, Позивач у перевіряємий період здійснював будівництво м'ясопереробного цеху та інших необхідних для виробництва господарських споруд, здійснював закупівлі та монтаж виробничого обладнання за адресою: м.Бердичів, вул. Білопільська 131, що, зокрема, підтверджено в п.3.3 та п.3.10 акта перевірки.
29.10.2013 позивачем отримано Сертифікат серії ІУ №164133020799, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, який засвідчив відповідність закінченого будівництва об'єкта проектній документації та підтвердив його готовність до експлуатації. При цьому, в сертифікаті зазначено, що прийнятий об'єкт є новим будівництвом.
Крім того, як було вірно враховано судами, пункт 200.5 статті 200 ПК не встановлює обмеження на бюджетне відшкодування податкового кредиту з ПДВ, сформованого по операціям з придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення від 14.10.2013.
Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) В.В. Кошіль
(підпис) І.О. Степашко