"09" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/13297/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Калашнікова О.В., Мороз В.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на ухвали окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2010р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011р. у справі
за позовом ОСОБА_3
до відповідача-1 Міністерства юстиції України
відповідача-2 Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»
про зобов'язання вчинити певні дії , -
Ухвалами окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2010р., залишеними без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011р., позовну заяву ОСОБА_3. в частині зобов'язання Міністерства юстиції України внести зміни до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7.02.2002р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445 залишено без розгляду, та роз'яснено позивачу, що особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку; позовну заяву в частині зобов'язання комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» скасувати рішення від 1.04.2008р., яким була здійснена державна реєстрація за громадянкою ОСОБА_4 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою : АДРЕСА_1, повернуто позивачеві.
Не погодившись з ухвалами судів попередніх інстанцій, ОСОБА_3. звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження. При цьому, скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви в частині без розгляду, а в частині для її повернення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено позов, в якому однією з вимог є зобов'язання Міністерства юстиції України внести зміни до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7.02.2002р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445, а другою - зобов'язання комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» скасувати рішення від 1.04.2008р., яким була здійснена державна реєстрація за громадянкою ОСОБА_4 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою : АДРЕСА_1, повернуто позивачеві.
Частиною другою ст.99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Звернувшись з адміністративним позовом до суду тільки 14.12.2010р., ОСОБА_3. пропущено передбачений ст.99 КАС України строк.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про застосування положень ст. 100 КАС України до позовних вимог в частині зобов'язання Міністерства юстиції України внести зміни до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7.02.2002р. № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445.
Відповідно до пункту 5 частини 3 ст.108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на час вирішення питання про відкриття провадження у даній справі Харківським окружним адміністративним судом 3.12.2010р. ухвалено постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3., однією з вимог якого є визнання недійсним та скасування рішення комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 1.04.2008р., яким була здійснена державна реєстрація за громадянкою ОСОБА_4 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою : АДРЕСА_1. Згідно помітки на вищевказаній постанові, дане рішення не набрало законної сили.
Таким чином, судами попередніх інстанцій правомірно повернуто ОСОБА_3. позов в частині зобов'язання комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» скасувати рішення від 1.04.2008р., яким була здійснена державна реєстрація за громадянкою ОСОБА_4 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою : АДРЕСА_1, в порядку пункту 5 частини 3 ст.108 КАС України.
Доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують та не дають підстав для скасування судових рішень.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвали окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2010р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011р. - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді А.О. Логвиненко
О.В. Калашнікова
В.Ф. Мороз