"04" вересня 2014 р. м. Київ К/800/37925/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Борисенко І.В.,
Юрченко В.П.
секретар: Бовкун В.В.,
за участю ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до Голови Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації Сидорова Івана Петровича (далі - Голова РДА), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент), начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві Кучера Сергія Миколайовича (далі - начальник Інспекції),
про визнання дій протиправними,-
У січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дії начальника Інспекції щодо видачі розпорядження № 2253 від 26 грудня 2008 року (далі - Розпорядження № 2253) щодо надання дозволу на розробку проектної документації на будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 протиправними; визнання дії Департаменту щодо видачі містобудівних умов і обмеження забудови зазначеної земельної ділянки від 20 жовтня 2011 року протиправними; визнання дії начальника Інспекції про реєстрацію декларацій щодо початку виконання будівельних робіт від 12 грудня 2011 року з будівництва даного житлового будинку та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 27 серпня 2012 року протиправними.
Зазначив, що головою РДА, Департаментом на начальником Інспекції при наданні відповідної дозвільної документації на будівництво спірного житлового будинку були порушенні вимоги чинного законодавства України.
8 лютого 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що Департамент при підготовці містобудівних умов обмежень забудови спірної земельної ділянки врахував всі містобудівні умови і обмеження, в тому числі всі вимоги санітарних, охоронних зон, зон охорони пам'яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, прибережних захисних смуг, охоронюваних зон інженерних комунікацій, вимоги щодо благоустрою, забезпечення умов транспортно-пішохідного зв'язку, вимоги щодо забезпечення необхідною кількістю місць зберігання автотранспорту, вимоги щодо охорони культурної спадщини.
Дії голови РДА є правомірними, оскільки полягали у виконанні покладених на нього обов'язків відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
За достовірність відомостей у декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідає замовник, а не начальник Інспекції.
ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26 грудня 2008 року Солом'янська районна у м Києві державна адміністрація прийняла Розпорядження № 2253 щодо надання ОСОБА_5 дозволу на розробку проектної документації на будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку за умови отримання архітектурно планувального завдання в Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації, а також виконання технічних умов експлуатаційних організацій та приєднання об'єкту до інженерних мереж міста, розроблення та погодження проектної документації, включаючи погодження у спеціалізованому управлінні підземних протизсувних робіт.
Відповідно до Правил забудови м Києва, які діяли на час видачі Розпорядження № 2253, рішення Київради про затвердження проекту відведення земельної ділянки для будівництва та експлуатації приватного житлового будинку садибного типу (далі приватного житлового будинку) одночасно є містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки об'єкта, підставою для отримання вихідних даних та (після затвердження проектної документації на будівництво) отримання дозволу в управлінні державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт.
20 жовтня 2011 року Головним управлінням архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Управління) були видані ОСОБА_5 містобудівні умови і обмеження забудови зазначеної земельної ділянки у відповідності до вимог ст. 29 Закону України «Пре регулювання містобудівної діяльності» та наказу Мінрегіонбуду Україні №109 від 7.07.2011 року «Про затвердження Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст».
Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили чи було Управлінням при підготовці містобудівних умов обмежень забудови даної земельної ділянки враховано всі містобудівні умови і обмеження, в тому числі всі вимоги санітарних, охоронних зон, зон охорони пам'яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, прибережних захисних смуг, охоронюваних зон інженерних комунікацій, вимоги щодо благоустрою, забезпечення умов транспортно-пішохідного зв'язку, вимоги щодо забезпечення необхідною кількістю місць зберігання автотранспорту, вимоги щодо охорони культурної спадщини.
Згідно із Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, Указом Президента України № 439/2011 від 8.04.2011 року, Держархбудінснекція України, відповідно до покладених на неї завдань приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти, видає відповідні сертифікати, дозволи на виконання будівельних робіт, здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт, перепланування та реконструкції (дообладнання) житлового фонду, будівель і громадського призначення, елементів упорядження територій для задоволення потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших мало мобільних груп населення.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розглядають відповідно, закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Здійснення державного архітектурно-будівельного контролю до Повноважень Головного управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і до повноважень Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не належить.
Наказом Держкоммістобудування № 44 від 17 квітня 1992 року затверджено Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**» (далі - ДБН), що поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України.
Відповідно до п. 3.13 ДБН відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будинками треба приймати на основі розрахунків інсоляції і освітленості відповідно до норм (розділ 10), протипожежних вимог, крім того, і від гаражів.
Між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2 - 3 поверхи треба приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, а заввишки в 4 поверхи і більше - 20 м, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 м.
Матеріали справи містять Лист Державного підприємства «Науково-дослідний інститут містобудування» №405/21/3/7-10 від 7 липня 2012 року яким підтверджується, що мінімально допустимим розривом між будівлями, є розрив 15 метрів, однак не надається чіткої відповіді щодо можливості розташування чотириповерхового будинку на земельній ділянці, що належить ОСОБА_5
Судами попередніх інстанцій, не встановлено фактичні обставини, щодо дотримання ОСОБА_5 вимог ДБН при забудові земельної ділянки та відповідно можливості їх порушення.
Відповідно до статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.
Питання про необхідність призначення відповідної судової експертизи не розглянуте і відповідь на питання щодо дотримання ОСОБА_5 вимог ДБН не були досліджені.
Суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду даної адміністративної справи не вирішили питання щодо застосування строку звернення до суду з даним адміністративним позовом відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановлюється ухвала.
Суди попередніх інстанцій не встановили коли ОСОБА_2 дізнався про оскаржуване розпорядження та не вирішили питання щодо пропуску строку звернення без підтвердження поважних причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справ.
Колегія суддів прийшла до висновку, що постанова першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції підлягають скасуванню, адміністративна справа направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2013 року скасувати, адміністративну справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Борисенко І.В.
Юрченко В.П.