"16" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/68333/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
секретар Буденко В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12 червня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області, третя особа Самбірський міський голова Копиляк Т.В. про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на роботі і переведення на рівноцінну посаду, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. Просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Самбірського міського голови від 22 червня 2011 року № 252-ос про його звільнення, поновити його на посаді начальника відділу взаємодії з громадськими формуваннями та правоохоронними органами виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 22 червня 2011 року по день поновлення на роботі, стягнути з відповідача 50000 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що звільняючи його з роботи, відповідач не дотримався порядку вивільнення працівника, передбаченого статтями 40, 42, 49-2 КЗпП України. Крім того, його звільнення відбулося без попередньої згоди профспілкового комітету, головою якого він був.
Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування вказаних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 1 серпня 2006 року обіймав посаду начальника відділу взаємодії з громадськими формуваннями та правоохоронними органами виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області.
14 грудня 2010 року на сесії Самбірської міської ради Львівської області рішенням № 4 «Про затвердження структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів» затверджено загальну чисельність апарату ради та її виконавчих органів в кількості 138 штатних посад, затверджено структуру та перелік штатних посад апарату міської ради та її виконавчих органів, ліквідовано відділ взаємодії з громадськими формуваннями та правоохоронними органами.
11 квітня 2011 року позивача письмово попереджено про можливе вивільнення у зв'язку з ліквідацією відділу взаємодії з громадськими формуваннями та правоохоронними органами і запропоновано вакантну посаду начальника адміністративно-господарського відділу, від якої ОСОБА_4 відмовився. 22 квітня 2011 року позивачу знову було запропоновано вакантну посаду начальника адміністративно-господарського відділу, від якої він знову відмовився.
1 та 2 червня 2011 року позивач особисто під розписку був запрошений на засідання профспілкового комітету виконкому Самбірської міської ради Львівської області на 2 та 3 червня 2011 року для розгляду питання про надання згоди на його звільнення у зв'язку з ліквідацією відділу взаємодії з громадськими формуваннями та правоохоронними органами. На вказані засідання ОСОБА_4 не з'являвся.
3 червня 2011 року профспілковим комітетом виконкому Самбірської міської ради Львівської області надано згоду на звільнення позивача за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією відділу та скороченням загальної чисельності працівників.
Розпорядженням Самбірського міського голови від 22 червня 2011 року № 252-ос позивача звільнено з посади начальника відділу взаємодії з громадськими формуваннями та правоохоронними органами на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією відділу та скороченням загальної чисельності працівників.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача відбулося з дотриманням порядку та процедури звільнення, оскільки ОСОБА_4 не погодився перейти на запропоновану йому вакантну посаду начальника адміністративно-господарського відділу, профспілковим комітетом виконкому Самбірської міської ради Львівської області надано згоду на його звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.
Згідно п. 12 ч. 4 ст. 42 цього ж Закону сільський, селищний, міський голова забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2, 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Виходячи з вимог ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Згідно ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Враховуючи, що скорочення посади, яку обіймав позивач, відбулося відповідно до рішення сесії Самбірської міської ради Львівської області від 14 грудня 2010 року № 4 «Про затвердження структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», позивачу було запропоновано іншу посаду, на зайняття якої згоди він не надав, профспілковий комітет виконкому Самбірської міської ради Львівської області надав згоду на звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією відділу та скороченням загальної чисельності працівників, тобто вимог ст. 49-2 та ч. 1 ст. 43 КЗпП України відповідачем дотримано, суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність дій відповідача при звільненні позивача, а тому відмовили у задоволенні позову.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.
Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12 червня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий: В.В. Тракало
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк