15 вересня 2014 року м. Київ К/9991/56170/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Пилипчук Н.Г.
Цвіркун Ю.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 р.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 р.
у справі №2а/2570/1361/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне науково-виробниче підприємство «Едем»
до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне науково-виробниче підприємство «Едем» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової звітності товариства з податку на додану вартість за лютий 2012 року та зобов'язано прийняти таку податкову звітність, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 32,19 грн. судового збору.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Позивач зареєстрований виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 18.03.1991 р., як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа та з 14.07.1997 р. перебуває на обліку у відповідача, як платник податку на додану вартість.
На виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем до податкового органу була подана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2012 року.
У той же час, листом від 21.03.2012 р. №769/10/18-208 позивача було повідомлено, що декларація останнього невизнана податковою звітністю у зв'язку з тим, що індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не відповідає даним Реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Приписами п. 48.3, 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік реквізитів, які має містити декларація.
Відповідно до п.49.8, 49.9 ст.49 названого Кодексу прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.09.2011 р. контролюючим органом приймалось рішення №353/15-248 про анулювання реєстрації позивача у якості платника податку на додану вартість з підстав визначених п. «и» п. 184.1. ст. 184 Податкового кодексу України, у результаті чого позивача було виключено із Реєстру платників податку на додану вартість та на сайті ДПА України в інформаційній базі анульованих свідоцтв платників податку на додану вартість була розміщена інформація про анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість №33875033.
Згідно вимог п.184.5 ст.184 Податкового кодексу України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач не погоджуючись з вказаним рішенням про анулювання свідоцтва платника податків на додану вартість, оскаржив його в судовому порядку.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 р. у справі №2а/2570/5179/2011 було задоволено клопотання позивача про забезпечення позову та зупинив дію рішення ДПІ у м. Чернігові від 29.09.2011 р. №353/15- 248 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.10.2011 р. у справі №2а/2570/5179/2011 задоволено адміністративний позов товариства, визнано незаконним рішення податкового органу від 29.09.2011 р. №353/15-248 «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість» та протиправними дії по анулюванню реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість.
Зазначена постанова суду не набрала законної сили у зв'язку з її апеляційним оскарженням.
У той же час, в порядку ч.5 ст.118 КАС України виконання ухвал з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
Згідно з ч. 5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, з урахуванням наведених нормативних положень, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку стосовно того, що дія рішення ДПІ у м. Чернігові від 29.09.2011 р. №353/15-248 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача зупинена з 12.10.2011 р. (з моменту винесення ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.10.2011 р. у справі №2а/2570/5179/2011 про забезпечення позову), що у свою чергу свідчить на користь висновку про відсутність у податкового органу законних підстав для виключення позивача із Реєстру платників податку на додану вартість.
Враховуючи викладене, слід погодитись із доводами судових інстанцій стосовно протиправності дій відповідача щодо відмови позивачу в прийнятті звіту з ПДВ за лютий 2012 року.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 р. у справі №2а/2570/1361/2012 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Пилипчук Н.Г.
Цвіркун Ю.І.