"25" вересня 2014 р. м. Київ К/800/44619/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Блажівської Н.Є.,
Юрченко В.П.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 27 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області (далі - Міська рада), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал» (далі - Товариство),
про визнання рішення частково недійсним, -
У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Міської ради № 639 від 18.09.2007 року (далі - Рішення № 639) в частині надання Товариству дозволу на проектування реконструкції адміністративної будівлі на АДРЕСА_1 під пральню-аквачистку.
Зазначив, що відповідно до вимог Закону України «Про основи містобудування» передбачено інформування населення щодо містобудування, але у порушення зазначених вимог, попередження щодо будування хімчистки не було.
27 червня 2013 року постановою Лисичанського міського суду Луганської області, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що ОСОБА_2 не надав суду доказів, що оскаржуване рішення порушує його права.
ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Лисичанського міського суду Луганської області та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду і направлення адміністративної справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 18.09.2007 року Міська рада прийняла Рішення № 639 щодо надання Товариству дозволу на проектування реконструкції адміністративної будівлі на АДРЕСА_1 під пральню-аквачистку.
26 січня 2009 року Товариство отримало дозвіл Інспекції державного-архітектурно будівельного контролю у Луганській області на виконання загальних будівних робіт, відповідно до проектної документації, затвердженої наказом № 42 від 26.12.2008 року.
7 вересня 2009 року Товариство отримало від Інспекції державного-архітектурно будівельного контролю у Луганській області свідоцтво про закінчення будівництва реконструйованого об'єкта - пральної аквачистки, яким засвідчена відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, вимогам стандартів, будівельних норм і правил.
Відповідно до п. 2 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів міських рад (за винятком міст районного значення), крім повноважень, зазначених у пункті «б» частини першої цієї статті, належать також видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій.
Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для реконструкції адміністративної будівлі під пральню-аквачистку був погоджений Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Луганській області, до компетенції якого відповідно до ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» належить державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря тощо.
Згідно з ст. 41 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» документ, що засвідчує відповідність (невідповідність) об'єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров'я і життя людини є висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, який затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов'язковим для виконання власником об'єкта експертизи.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 цього Закону державна санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає визначення безпеки господарської та іншої діяльності, умов праці, що прямо чи побічно негативно впливають або можуть впливати на здоров'я населення, встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарних норм.
Згідно з висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 23.08.2007 року пральня-аквачистка відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України.
Проектна документація з реконструкції зазначеної адміністративної будівлі під пральню-аквачистку була погоджена головним державним санітарним лікарем м. Лисичанськ.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що оскаржуване рішення не може порушувати права ОСОБА_2 на безпечне життя та здоров'я довкілля.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 27 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Блажівська Н.Є.
Юрченко В.П.