18 вересня 2014 року м. Київ К/800/58063/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Бутенка В.І.,
Олендера І.Я.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Районного комунального підприємства "Редакція газети "Вестник Новоайдарщини" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2012 рік, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року, -
У березні 2013 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Районного комунального підприємства "Редакція газети "Вестник Новоайдарщини" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2012 рік.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Районним комунальним підприємством «Редакція газети «Вестник Новоайдарщини» 28 лютого 2012 подано до Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 0.
01 лютого 2012 року Районним комунальним підприємством «Редакція газети «Вестник Новоайдарщини» на посаду техпрацівника - кур'єра прийнята ОСОБА_3, яка є інвалідом ІІІ групи що підтверджується копією трудової книжки та довідкою МСЕК № 4080082 від 14 березня 2013 року.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.2001 р.) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Обов'язок подання звітів про інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості за місцем реєстрації організації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, передбачено також п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007р. № 70.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 «Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Тобто Законом встановлений норматив зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 1 інвалід на 8 робочих місць.
З огляду на вище вказане, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем у звіті 10-ПІ невірно визначено кількість працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (8 працюючих, 1 інвалід).
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону підприємства, установи організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 вище наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення..
Аналіз вказаних положень дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, на підприємстві відповідача працевлаштовано у 2012 році ОСОБА_3 - інваліда ІІІ групи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем виконано встановлений Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
Відповідно до частини третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: