08 вересня 2014 року м. Київ К/9991/52603/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Шипуліна Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.01.2012 р.
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012 р.
у справі №2а/1770/5643/2011
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області
про зобов'язання вчинити дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.01.2012 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії податкової інспекції щодо не реєстрації позивача платником податку на додану вартість та зобов'язано зареєструвати його платником податку на додану вартість, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 28,23 грн. судового збору.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Позивач зареєстрований виконавчим комітетом Кузнецовської міської ради Рівненської області 15.01.2004 р. як фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на обліку у відповідача з 21.01.2004 р. як платник податків.
Як свідчать матеріали справи, 05.09.2011 р. позивач надав відповідачу заяву про переведення його на загальну систему оподаткування, обліку і звітності.
05.10.2011 р. позивачем, як платником єдиного податку, до контролюючого органу подано звіт за ІІІ квартал 2011 року, у п. 4 якого зазначено, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році становить 494 000,00 грн.
Листом від 28.10.2011 р. №6310/17 податковий орган повідомив позивача про те, що подана ним заява від 05.09.2011 р. не містила реєстраційної заяви платника на додану вартість, у відповідності до п. 183.4. ст. 183 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у відповідь на який позивачем 31.10.2011 р. подано таку заяву.
Між тим, за результатами розгляду заяви позивача від 31.10.2011 р. податковим органом було направлено лист від 09.11.2011 р. №6652/17 у якому вказано, що у поданій реєстраційній заяві не зазначено обов'язкові реквізити та надано недостовірні/неповні дані (крім розділу 15 такої заяви) та, як наслідок, запропоновано позивачу надати нову заяву про реєстрацію з обов'язковим наданням належним чином завірених копій підтверджуючих документів щодо підстав реєстрації платником податку на додану вартість.
На усунення недоліків попередньої заяви, позивачем 11.11.2011 р. повторно надано заяву №11/11 та додано до неї документи для реєстрації його платником податку на додану вартість.
Листом від 23.11.2011 р. №7006/17 податкова інспекція повідомила позивача про те, що у повторно поданій заяві від 11.11.2011 р. не зазначено обов'язкові реквізити у наступних розділах: перелік видів діяльності; дані про рахунки, відкриті у фінансових установах; перелік приміщень платника податку, його філій, представництв та інших у відокремлених підрозділів; перелік юридичних осіб, у заснуванні та управлінні якими бере участь платник податку, та/або відповідальні особи, засновники платника податку - юридичної особи, що змусило позивача звернутися до суду з даним позовом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п. 183.1, п. 183.4 ст. 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.
За приписами п. 183.7 ст. 183 ПК України, заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.
Згідно з п. 183.8 ст. 183 ПК України, орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що загальна сума від здійснення операцій позивачем з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню сукупно перевищує 300 000 грн., реєстраційна заява та додані до неї документи щодо реєстрації платника податку на додану вартість відповідають вказаним вимогам ПК України.
Зокрема, реєстраційна заява містить інформацію (обов'язкові реквізити) щодо переліку видів діяльності; даних про рахунки, відкриті у фінансових установах; переліку приміщень платника податку, його філій, представництв та інших у відокремлених підрозділів; переліку юридичних осіб, у заснуванні та управлінні якими бере участь платник податку, та/або відповідальні особи, засновники платника податку - юридичної особи.
Відповідно до п. 183.9 ст. 183 ПК України у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку органом державної податкової служби. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності дій податкової інспекції, які виразилися у не реєстрації позивача платником податку на додану вартість та зобов'язанні зареєструвати останнього таким платником.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.01.2012 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2012 р. у справі №2а/1770/5643/2011 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Лосєв А.М.
Шипуліна Т.М.