11 вересня 2014 року Справа № 803/1726/14
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Дмитрука В.В.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Ківерцівського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,
Ківерцівський районний центр зайнятості звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 17 239грн.60коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 чотири рази був зареєстрований як такий, що шукає роботу в Ківерцівському районному центрі зайнятості. Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» 23.01.2006р., 05.05.2011р., 14.05.2013р., 11.11.2013р. відповідачу було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю, однак 18.07.2014р. спеціалістами центру зайнятості було встановлено, що під час перебування на обліку як безробітного ОСОБА_1 приховав факт реєстрації його фізичною особою - підприємцем з 13.02.1997р. по 16.07.2014р., а тому допомога по безробіттю в розмірі 17 239грн.60коп. отримана ним незаконно. Ківерцівським районним центром зайнятості було прийнято рішення (наказ) про повернення коштів відповідачем, проте ОСОБА_1 в добровільному порядку кошти не повернув.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Ківерцівського районного центру зайнятості кошти в сумі 17 239грн.60коп.
До судового засідання представник позивача подав до суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не прибув з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом направлення повістки за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 01.09.2014р., клопотань про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення розгляду справи до суду не подав.
Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно із частиною шостою статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, оскільки в судове засідання представник позивача та відповідач не прибули (при цьому, від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності), що не перешкоджає судовому розгляду, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований Ківерцівським районним центром зайнятості 23.01.2006р., 05.05.2011р., 14.05.2013р., 11.11.2013р. як безробітний (категорія безробітних - застраховані особи, які мають право на матеріальні виплати з урахуванням страхового стажу), що підтверджується даними персональних карток відповідача. За заявами від 23.01.2006р., 05.05.2011р., 14.05.2013р., 11.11.2013р. відповідачу було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 10 від 18.07.2014 року встановлено, що ОСОБА_1 згідно з даними державного реєстратора є підприємцем з 13.02.1997р. по 16.07.2014р. Факт реєстрації ОСОБА_1 фізичною особою - підприємцем з 13.02.1997р. та реєстрації припинення підприємницької діяльності за власним рішенням 16.07.2014р. стверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.07.2014р., наданого на запит Ківерцівського РЦЗ від 18.07.2014р.
За час перебування на обліку у Ківерцівському районному центрі зайнятості відповідачем отримано допомогу по безробіттю за період з 23.04.2006 року по 02.07.2006 року та з 01.09.2006 року по 27.09.2006 року в розмірі 906грн.66коп., за період з 05.05.2011 року по 28.04.2012 року - 9 321грн.02коп., за період з 21.05.2013 року по 17.10.2013 року - 4 324грн.64коп., за період з 18.11.2013 року по 09.07.2014 року - 2 586грн.52коп., а також проведено навчання на курсах цільового призначення за напрямом «оператор котельні» за рахунок коштів Фонду на суму 100грн.76коп., що в загальному розмірі становить 17 239грн.60коп., та підтверджується відповідним розрахунком Ківерцівського районного центру зайнятості.
18.07.2014 року Ківерцівським районним центром зайнятості видано наказ №123 про повернення відповідачем коштів в сумі 17 239грн.60коп., 18.07.2014 року за № 1089/05-5 відповідачу надіслано претензію, яку він отримав 22.07.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте відповідач в добровільному порядку кошти не повернув.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року № 5067-VІ (з наступними змінами та доповненнями) до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Згідно із частинами другою, третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Як передбачено пунктами 6-9 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 року № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року № 232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою. Рішення про повернення коштів особою оформлюється наказом. У разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що оскільки Ківерцівським районним центром зайнятості, у зв'язку із встановленням належності відповідача до категорії зайнятих, правомірно прийнято наказ № 123 від 18.07.2014 року про повернення відповідачем коштів у вигляді незаконно отриманої допомоги по безробіттю та послуг служби зайнятості в сумі 17 239грн.60коп., який відповідач не оскаржив та в добровільному порядку кошти не повернув, письмових заперечень проти позову не подав, тому позовні вимоги про стягнення зазначених коштів підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 41, 122, 128, 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Закону України «Про зайнятість населення», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1) на користь Ківерцівського районного центру зайнятості (45200, Волинська область, місто Ківерці, вулиця Грушевського, будинок 23, ЗКПО 21740362, р/р 37175971900128 в ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014) кошти в розмірі 17 239 (сімнадцять тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 60 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В.Дмитрук