17 вересня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Закропивного О.В., Лесько А.О., Луспеника Д.Д.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про визнання недійсним договору оренди землі за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2014 року,
У липні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, у якому просила визнати недійсним договір оренди землі, укладений між нею та КВКП «Сапсан» 7 листопада 2005 року.
В обґрунтування позову зазначала, що 7 листопада 2005 року між нею та КВКП «Сапсан», правонаступником якого є СТзОВ «Прогрес» був укладений договір оренди землі. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду її було залучено до участі до справи в якості третьої особи, як орендодавця в справі за позовом СТзОВ «Прогрес» до відділу Держемагенства у Радехівському районі Львівської області, реєстраційної служби Радехівського РУЮ Львівської області, третя особа -
ПП «Західний Буг». Під час її ознайомлення з матеріалами зазначеної справи, стало відомо, що в оспорюваному договорі, без її відома та погодження були внесені дописки та викреслення. Згоди на внесення зазначених записів та закреслень вона не надавала та наміру укладати договір на інших умовах не мала. Вважаючи, що орендар ввів її в оману щодо прав та обов'язків сторін, звернулася до суду за захистом.
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від
9 грудня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено. Договір оренди землі від
7 листопада 2005 року, укладений між ОСОБА_4 та КВКП «Сапсан», визнано недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2014 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано частково недійсним договір оренди землі від 7 листопада 2005 року, укладений між ОСОБА_4 та
КВКП «Сапсан», в частині внесення виправлень та змін у пункти
2.3, 4.1 зазначеного договору та визнано укладеними вказані пункти договору у наступній редакції: 2.3 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 29 584 грн 07 коп.; 2.6 Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини: в пункті 2.3 цього договору: грошова оцінка земельної ділянки нарахована по її умовній кадастровій площі - ріллі 3,04 га, кормові 0,70 га; 4.1 Орендна плата нараховується Орендарем та оплачується Орендодавцю в розмірі не меншому 10% від ціни вирощеного врожаю, але не нижче 250 грн за 1 га. У випадку неврожайних років орендна плата нараховується в розмірі не меншому ніж 250 грн за 1 га. У задоволенні решти позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Зокрема, суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, керуючись при цьому нормами ст. ст. 638, 651 ЦК України.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, відхилити.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Закропивний
А.О. Лесько
Д.Д. Луспеник