02 вересня 2014 р.Справа № 638/1664/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Тацій Л.В.
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.06.2014р. по справі № 638/1664/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинського району Харківської міської ради
про стягнення компенсації за обслуговування на дому інваліда,
Позивач, ОСОБА_1, звернулась 05.02.2014 року до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинського району Харківської міської ради, в якому просила стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дзержинського району м. Харкова 8494,88 грн., з яких: 1121,61 грн. - заборгованість компенсації за обслуговування на дому інваліда за період з 23.08.2005 р. по 31.12.2007 р., 2116,00 грн. - індекс інфляції за період з 23.08.2005 р. по 31.12.2013 р. та 5000,00 грн. - сума моральної шкоди за 8 років садизму.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.03.2014 р. позов ОСОБА_1 залишений без розгляду за період з 23.08.2005 р. по 04.08.2013 р. Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 р. апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.03.2014 р. по справі № 638/1664/14 - залишена без змін.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.06.2014р. по справі № 638/1664/14-а позов залишено без задоволення.
Позивач не погодився з судовим рішенням, та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.03.2014 р., та прийняти нову постанову в частині стягнення з відповідача суми індексу інфляції та моральної шкоди в розмірі 6173 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 02.09.2014 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції справа розглянута в межах позовних вимог за період з 05.08.2013 року, а отже позовні вимоги щодо стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Дзержинського району м. Харкова індексу інфляції за період з 05.08.2013р. по 31.12.2013 р. та моральної шкоди.
У січні 2004 року набув чинності Закон України „Про соціальні послуги", на виконання якого прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.04 № 558 про затвердження «Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги».
Відповідно до «Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям- інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі - компенсація).
Пунктом 11 Порядку визначено, що виплата компенсації провадиться щомісяця до 10 числа місяця, що настає за тим, в якому фізична особа надавала соціальні послуги, і триває до дня припинення їх надання.
Водночас, відповідно до Порядку виплата компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, і покриття витрат на її доставку провадяться за рахунок коштів місцевих бюджетів.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, з 23.08.2005 перебувала в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради та отримувала компенсацію фізичній особі, яка надавала соціальні послуги інваліду 2 групи, ОСОБА_3
Перед позивачем виникла заборгованість по виплаті компенсації за період з 23.08.2005 р.по 31.12.2007 р.
З 14.02.2008 виплату компенсації ОСОБА_1 припинено, оскільки ОСОБА_3 взято на обслуговування територіальним центром соціального обслуговування Дзержинського району.
У зв'язку з виниклою заборгованістю позивач звернулась до суду з позовом про її стягнення, проте судовими рішеннями, що набули законної сили, позов ОСОБА_1 в частині вказаних вимог залишено без розгляду.
Проте, як слідує з матеріалів справи відповідачем 21.01.12 р. було прийнято розпорядження про перерахунок компенсації ОСОБА_1 за період з 23.08.05р. по 31.12.07р. у розмірі 82грн. 20 коп. щомісячно.
Відповідно до Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги виплата за минулий час здійснюється виходячи з прожиткового мінімуму, затвердженого на момент виплати.
За даними довідки Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ОСОБА_1 нараховані кошти за період з 23.08.05р. по 31.12.07р.у розмірі 2325грн. 46коп. та направлені для виплати через поштове відділення.
Відповідно до п. 4 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого Постановою Кабміну України від 29.04.04р. № 558 компенсація призначається і виплачується органом праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, якій надаються соціальні послуги.
Соціальні послуги надавались ОСОБА_3, який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2.
В цей період ОСОБА_3 змінив місце реєстрації, а саме з 06.02.2008 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, заяву про зміну місця реєстрації до управління не подавав.
Проте, як слідує з апеляційної скарги, в квітні 2014 року ОСОБА_1 отримала нараховані кошти компенсації за період з 23.08.05р. по 31.12.07р.
Щодо вимог заявлених у позові про стягнення суми індексації, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення провадиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього закону, тобто з березня 2003 року. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у ч.1 цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), яким передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Пенсії індексуються в межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до пункту 5 Порядку у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів громадян. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.
Згідно з пунктом 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.
Разом з тим, відповідно до п. 3 Постанови Кабміну України від 17.07.2003р. № 1078 „Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" до об'єктів індексації не відносяться соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, в тому числі- компенсаційна виплата, що призначається непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям - інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги.
Отже, компенсаційна виплата за надання соціальних послуг ОСОБА_1 не підлягає індексації.
З приводу позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі змісту пункту 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4, у позовній заяві позивачем має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
В адміністративному позові ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих пояснень та реальних обставин чи інших доказів, які б свідчили про заподіяння моральних страждань позивачу внаслідок саме неправомірної бездіяльності відповідача, наслідки таких страждань та причинно - наслідковий зв'язок між бездіяльністю та наслідками.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги в цій частині необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Згідно з частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Беручи до уваги наведене вище, позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.06.2014р. по справі № 638/1664/14-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Тацій Л.В.
Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г.