22 вересня 2014 року Справа № 876/8102/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Макарика В.Я., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Франківського районного суду міста Львова від 06 жовтня 2009 року у справі №2а-518/09 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірною невиплату підвищення до пенсії та стягнення недоотриманих сум,-
10.04.2009р. ОСОБА_1 звернувся з позовом у Франківський районний суд міста Львова до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі-ГУ ПФ), просив визнати невиплату йому ГУ ПФ підвищення пенсії за вислугу років на 150 процентів від мінімальної пенсії, розмір якої встановлений Закон України «Про Державний бюджет на 2006 рік», починаючи з 01.04.1997р. неправомірною; стягнути з ГУ ПФ на його користь недоотриману суму підвищення до пенсії за вислугу років із врахуванням підвищення цієї пенсії на 150 процентів від мінімальної пенсії за віком у відповідний період, починаючи з 01.04.1997р. по 30.06.2006р. включно у розмірі 56 680,23грн.
Постановою Франківського районного суду міста Львова від 06 жовтня 2009 року позов задоволено частково: визнано неправомірною відмову ГУ ПФ у перерахунку пенсії; зобов'язано ГУ ПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі підвищення на 150% мінімальної пенсії за віком з 01.04.1997р. по 30.06.2006р. у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком яка виплачувалась органами Пенсійного фонду України пенсіонерам за Законом України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період з 01.01.1997р. по 30.06.2006р. за винятком раніше виплачених сум; в решті позову відмовлено за безпідставністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУ ПФ подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову від 06 жовтня 2009 року в справі №2а-518/09 скасувати та в задоволені позову відмовити. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповністю досліджені та неповністю з'ясовані всі обставини у справі. В силу приписів ст.100 КАС України ГУ ПФ наполягало на застосуванні строків звернення до суду та вважало що такі пропущені, оскільки позивач просив задовольнити позов в межах дванадцяти років включно по 30.06.2006р., а з позовом звернувся 08.04.2009р., проте суд дане клопотання залишив поза увагою. Окрім того зазначив, що відповідач не наділений функціями перерахунку пенсії до 01.01.2007р. та що в кошторисі Пенсійного фонду не передбачено коштів для виплату боргів, які виникли до 2007 року. Щодо суті спору зазначив, що позивачу відповідно до чинного законодавства нараховувалось підвищення, а тому такий позов безпідставний.
Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлені про розгляд справи, що за таких обставин є можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з позовної заяви, яку подано до суду 10.09.2009р., позивач просив стягнути з ГУ ПФ на його користь недоотриману суму підвищення до пенсії за вислугу років із врахуванням підвищення цієї пенсії на 150 процентів від мінімальної пенсії за віком у відповідний період, починаючи з 01.04.1997р. по 30.06.2006р. включно у розмірі 56 680,23грн.
В позовній заяві позивач зазначив, що в березні 2009 року дізнався про те, що пенсійний орган Львівського ОВК зобов'язаний був підвищувати його пенсію за вислугу років на 150 % мінімальної пенсії за віком, як учаснику бойових дій.
На звернення позивача до ГУ ПФ, 01.04.2009р. його повідомлено, що ГУ ПФ не є правонаступником Міністерства оборони України. Кошти на виплату пенсій військовослужбовцям до 2007 року передбачались Законами України про Державний бюджет на відповідний рік. Перерахунок пенсії ГУ ПФ має можливість здійснити лише з 01.01.2007 року.
Згідно із ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30 липня 2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, виходячи з принципу юридичної визначеності, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не врахував ст.100 КАС України, в редакції до 30 липня 2010 року згідно якої, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Аналіз наведеної вище редакції частини першої статті 100 КАС України дає підстави вважати, що право вимагати застосування строку звернення до суду належало сторонам, і у випадку, якщо така заява надійшла до суду, а суд не визнав причину пропущення строку звернення до суду поважною, що було наслідком у відмові в задоволенні позову.
Частиною 2 ст. 5 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами статті 100 КАС України на час розгляду апеляційної скарги в контексті частини 2 ст. 5 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
В позовні заяві позивач з покликанням на ч.2 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначив, що термін давності у даному випадку не обмежений, проте як вбачається з матеріалів справи, подаючи до суду заперечення від 21.09.2009р. відповідач наполягав на тому, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, і дана обставина судом залишена поза увагою.
Враховуючи приписи ст.100 КАС України, п.9 ч.1 ст.155 КАС України, чинних на день розгляду апеляційної скарги, аналізуючи позовну заяву та додані до неї матеріали колегія суддів не знайшла підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, що є наслідком позовну заяву ОСОБА_1 про проведення спірних виплат за період з 01.04.1997р. по 30.06.2006р. включно подану до суду 10.04.2009р. залишити без розгляду.
Згідно п.4 ч.1 ст.205 КАС України, розглянувши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу в разі скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до незаконного судового рішення, та є наслідком скасування судового рішення і ухвалення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.99, 100, 155, 160, 195, 197, 199, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задовольнити частково.
Постанову Франківського районного суду міста Львова від 06 жовтня 2009 року у справі №2а-518/09 - скасувати та прийняти ухвалу, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання неправомірною невиплату підвищення до пенсії та стягнення недоотриманих сум - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді: В.Я. Макарик
М.А. Пліш