Справа № 875/70/14
Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
Іменем України
29 вересня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Літвіної Н.М.
Суддів Коротких А.Ю.
Хрімлі О.Г.
при секретарі: Соловіцькій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії № 1157 від 25 вересня 2014 року,-
20 вересня 2014 року позивач звернувся до Центральної виборчої комісії з заявою про самовисування та реєстрацію кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №191 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.
25 вересня 2014 року Центральною виборчою комісією було прийнято постанову № 1157 про відмову в реєстрації кандидатом у народні депутати України позивача в одномандатному виборчому окрузі № 191 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, мотивуючи тим, що на порушення п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», зокрема, заява ОСОБА_3 про самовисування не містить зобов'язання у разі його обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та Законів України несумісна з мандатом народного депутата України.
Позивач вважає, що постанова Центральної виборчої комісії була прийнята з порушенням Закону України «Про вибори народних депутатів України», в зв»язку з чим, він, 27 вересня 2014 року звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Представник відповідача - Центральної виборчої комісії, вважає, що спірна постанова винесена з дотриманням Конституції України та Закону України «Про вибори народних депутатів України», а тому в задоволенні позову просить відмовити.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, встановила наступне.
20 вересня 2014 року позивач звернувся до Центральної виборчої комісії з заявою про самовисування та реєстрацію кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 191 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.
25 вересня 2014 року Центральною виборчою комісією було прийнято постанову № 1157 про відмову в реєстрації кандидатом у народні депутати України позивача в одномандатному виборчому окрузі № 191 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року, мотивуючи тим, що на порушення п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», зокрема, заява ОСОБА_3 про самовисування не містить зобов'язання у разі його обрання депутатом припинити діяльність, яка відповідно до Конституції України та Законів України несумісна з мандатом народного депутата України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» N 4061-VI від 17 листопада 2011 року - Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред'явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів, зокрема, заяви про самовисування, датованої днем подання документів для реєстрації його кандидатом у депутати до Центральної виборчої комісії, із зобов'язанням у разі обрання депутатом припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які відповідно до Конституції України та законів України несумісні з мандатом народного депутата України, та згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у виборах, а також із зобов'язанням у разі обрання депутатом протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів передати в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом (або зазначенням, що таких немає);.
Відповідно до ст. ст. 76, 78 Конституції України - народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.
Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.
Народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі.
Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.
Згідно до ст. 3 Закону України «Про статус народного депутата України» № 2790 від 17 листопада 1992 року - народний депутат не має права: 1) бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади; (пункт 1 частини першої статті 3 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 04 липня 2002 року N 14-рп/2002) 2) мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі; 3) обіймати посаду міського, сільського, селищного голови; 4) займатися будь-якою, крім депутатської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов'язків народного депутата час; 5) залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також займатися адвокатською діяльністю; 6) входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.
Як вбачається зі зразку «Заяви про самовисування та реєстрації кандидата в народні депутати в одномандатному виборчому окрузі», розміщеному на сайті Центральної виборчої комісії, заявник в заяві повинен зазначити текст наступного змісту: «Зобов»язуюсь у разі обрання мене народним депутатом України припинити діяльність (скласти представницький мандат), яка (який) відповідно до Конституції України та законів України несумісні (несумісний) з мандатом народного депутата України».
Крім того, у примітках до вказаного абзацу заяви у разі відсутності іншого представницького мандата, який згідно з Конституцією України та законами України несумісний з мандатом народного депутата, зазначається «Іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України, не маю».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не має іншого представницького мандата, який відповідно до Конституції України та законів України несумісний з мандатом народного депутата України та немає належних йому підприємств чи корпоративних прав, про що ним було зазначено відповідну інформацію про це в поданій заяві від 20 вересня 2014 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» - Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.
Враховуючи, що позивач виконав вимоги п. 1 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» N 4061-VI від 17 листопада 2011 року та рекомендації зазначені в «Заяві про самовисування та реєстрації кандидата в народні депутати в одномандатному виборчому окрузі», розміщеному на сайті Центральної виборчої комісії, колегія суддів вважає, що підстави для винесення спірної постанови були відсутні.
Між тим, на думку позивача суд повинен зобов»язати відповідача прийняти рішення про реєстрацію кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №191 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.
Проте, колегія суддів з даним твердженням не погоджується оскільки вказані повноваження є дискреційними,
Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин .
Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в, деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
Акт, прийнятий в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Отже, суд не може перебирати на себе їх функцій, які відносяться до виключної компетенції Центральної виборчої комісії та зобов»язувати його прийняти те чи інше рішення.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
В зв»язку з цим колегія суддів приходить до висновку про зобов»язання Центральної виборчої комісії розглянути подані ОСОБА_3 документи щодо реєстрації кандидатом у народні депутати України, який балотується в одномандатному виборчому окрузі № 191 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.
Відповідно до ст. 172 КАС України - рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Вищого адміністративного суду України. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії оскаржуються до Київського апеляційного адміністративного суду.
Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій може бути подано до адміністративного суду у п'ятиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.
Суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.
Суд невідкладно повідомляє відповідну виборчу комісію або комісію з референдуму та комісію вищого рівня про відкриття провадження у справі та про ухвалене судом рішення.
Суд вирішує адміністративні справи, визначені цією статтею, у дводенний строк після надходження позовної заяви. Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли до дня голосування, вирішуються судом у дводенний строк, але не пізніше ніж за дві години до початку голосування. Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли у день голосування вирішуються судом до закінчення голосування. Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли у день голосування, але після закінчення голосування, вирішуються судом у дводенний строк після надходження позовної заяви.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 177 КАС України - судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 172 - 175 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення Вищого адміністративного суду України набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Судові рішення за наслідками розгляду справ, визначених статтями 172 - 175 цього Кодексу, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у дводенний строк з дня їх проголошення, а судові рішення, ухвалені до дня голосування, - не пізніш як за чотири години до початку голосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України - суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись ст. ст. 160, 172, 177 КАС України, постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 02 квітня 2007 року «Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму» суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови Центральної виборчої комісії № 1157 від 25 вересня 2014 року - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії № 1157
від 25 вересня 2014 року в частині відмови у реєстрації кандидату у народні депутати України
ОСОБА_3 в одномандатному виборчому округу № 191 на позачергових
виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.
Зобов'язати Центральну виборчу комісію розглянути подані ОСОБА_3 документи щодо реєстрації кандидатом у народні депутати України, який балотується в одномандатному виборчому окрузі № 191 на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року.
В іншій частині позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України у дводенний строк з дня її проголошення.
Головуючий суддя Літвіна Н.М.
Судді Коротких А.Ю.
Хрімлі О.Г.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Коротких А. Ю.
Хрімлі О.Г.