18 вересня 2014 року Справа № 99826/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Клюби В. В., Хобор Р.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 28 березня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області про зобов'язання вчинення дій, -
08.02.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області про зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 28 березня 2011 року позов задоволено. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області здійснити нарахування та виплату позивачу, як особі, яка проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати за період з вересня 2010 року по грудень 2010 року на підставі положень ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат.
Постанову звернуто до негайного виконання.
Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Покликається на те, що при обчисленні щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства позивачу по справі Управління керувалось Постановою Кабінету міністрів України від 26.07.1996р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, розгляд справи здійснюється судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою яка постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи третьої категорії, що підтверджується посвідченням, та отримує допомогу у зв'язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але у розмірі, встановленому Постановою №836, що є значно менше аніж передбачено Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Частиною 2 ст. 5 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними судом апеляційної інстанції не встановлено.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що поважними причинами є ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а існування таких причин підтверджується достатньою кількістю належних та допустимих доказів.
Позивач 06 лютого 2011 року звернувся до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів за період з липня 2010 року.
Отже, виходячи із обставин справи та із змісту ст. ст. 99, 100 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги за період 1 липня 2010 року по 07 серпня 2010 року включно слід залишити без розгляду.
Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови зазначених обставин безпідставно не враховано.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Всупереч ст. 37 вищезгаданого Закону позивачу вказана щомісячна грошова допомога виплачувалася частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою №836, а не у відсотковому відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що при визначенні розміру щомісячної грошової допомоги позивачеві застосуванню підлягають положення ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказана постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Звідси, на думку суду апеляційної інстанції, постанову суду слід звернути до негайного виконання лише в межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Згідно із ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 99, 100, п. 9 ч. 1 ст. 155, ст. ст. 158-163, 183-2, 195, 197, 198, 202, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254, 256 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області задовольнити частково.
Постанову Любешівського районного суду Волинської області від 26 січня 2011 року в справі № 2а-695/11 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області про зобов'язання вчинення дій, в частині позовних вимог за період з 01 липня 2010 року по 07 серпня 2010 року включно залишити без розгляду, в решті позовних вимог за період з 08 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року - задовольнити.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації Волинської області провести ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та с особистого підсобного господарства у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати за період з 08 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно на підставі положень ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат.
Звернути постанову до негайного виконання в частині здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на підставі положень ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за один місяць починаючи з 08 серпня 2010 року.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В. В. Клюба
Р.Б.Хобор