ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
1/261
м. Київ
09 вересня 2014 року 16:32 № 826/11865/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників
до Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет"
про накладення арешту на кошти,
за участі представників сторін:
представника позивача Павліченко К.В.,
представника відповідача Кравчук О.А.,
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09.09.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у зв'язку з відсутністю майна, що може бути описане у податкову заставу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11865/14.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 09.09.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити позов.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Укрвторчормет" перебуває на обліку у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників з 29.09.2014, згідно довідки форми № 4-ОПП (т. 1, а.с 9).
Відповідно до довідки від 08.08.2014 № 2680/9/28-10-25-13 (т. 1, а.с. 8) за відповідачем обліковується податковий борг у зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб та орендної плати в розмірі 618 351,27 грн., а саме: Голосіївський р-он м. Києва - 15 510,67 грн., Дарницький р-он м. Києва - 11 076,68 грн., Подільський р-он м. Києва - 53 814,41 грн., Дніпровський р-он м. Києва - 537 949,51 грн.
У зв'язку з чим, податковим органом було винесено податкову вимогу від 07.05.2014 № 134-11, яка була отримана уповноваженим представником 19.05.2014, згідно рекомендованого повідомлення про вручення № 04053 2313613 0 (т. 1, а.с. 29).
Крім цього, 07.05.2014 позивачем було прийняте рішення про опис майна у податкову заставу (т. 1, а.с. 28) та 12.06.2014 складено акт опису майна (т. 1, а.с. 25), згідно якого підтверджується відсутність у ПАТ "Укрвторчормет" майна, яке може бути описане у податкову заставу.
Таким чином, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників звернулося з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку ПАТ "Укрвторчормет", оскільки за відповідачем обліковується податковий борг у зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб та відсутнє майно, яке може бути описане у податкову заставу.
Однак, відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову, оскільки ПАТ "Укрвторчормет" вживає всіх можливих заходів для погашення податкового боргу, що підтверджується платіжними дорученнями від 01.09.2014 № 1063 на суму 12 182,02 грн. (Дніпровський р-он), від 26.08.2014 № 962 на суму 10 500,00 грн. (Дніпровський р-он), від 13.08.2014 № 687 на суму 395 000,00 грн. (Дніпровський р-он), від 08.08.2014 № 1277 на суму 30 000,00 грн. (Дніпровський р-он), від 01.09.2014 № 1064 на суму 10 808,03 грн. (Голосіївський р-он), від 01.09.2014 № 1065 на суму 10 574,68 грн. (Дарницький р-он), від 01.09.2014 № 1066 на суму 10 240,30 грн. (Подільський р-он) (т. 1, а.с. 59-65).
Таким чином, відповідач з 08.08.2014 по 01.09.2014 перерахував суму в розмірі 447 682,02 грн. в рахунок погашення податкового боргу зі сплати податку та орендних платежів, чим зменшив заборгованість з 618 351,27 грн. до 139 046,24 грн.
Крім цього, ПАТ "Укрвторчормет" надало суду докази сплати податку та орендної плати за землю по строку сплати до 30.07.2014, а саме платіжні доручення від 02.09.2014 № 1074 на суму 90 267, 49 грн. (Дніпровський р-он), від 02.09.2014 № 1075 на суму 4 702,64 грн. (Голосіївський р-он), 02.09.2014 № 1076 на суму 502,00 грн. (Дарницький р-он), 02.09.2014 № 1074 на суму 90 267, 49 грн. (Дніпровський р-он), 02.09.2014 № 1077 на суму 43 574,11 грн. (Подільський р-он), у зв'язку з чим відповідачем здійснено, в т.ч. з урахуванням пені, зобов'язання зі сплати податку та орендної плати за землю на загальну суму 618 351,27 грн. (т. 1, а.с. 88-92).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;
Згідно із визначенням, наведеним в пункті 46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно довідки від 08.08.2014 № 2680/9/28-10-25-13 за відповідачем обліковувалась заборгованість у розмірі 618 351,27 грн.
Згідно положень статті 191 Податкового кодексу України до функцій органів державної податкової служби, віднесено, зокрема: здійснення адміністрування податків, зборів, платежів; контроль за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску, передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; організовують роботу та здійснюють контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку.
Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Відповідно до п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до п.94.3, п.94.4, п.94.5 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним.
Згідно п. 94.6 ст.94 Податкового кодексу України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Відтак, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав, за яких може бути накладено арешт на майно, в т.ч. кошти платника податків, як вбачається з пояснень сторін та наявних у справі доказів, в даному випадку жодна з вищевказаних підстав відсутня, а тому арешт не може бути накладений.
Наведені вище норми законодавства, якими регулюються підстави і порядок накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, визначають обов'язкові обставини, з якими законодавець пов'язує виникнення права податкового органу на звернення до суду із даними вимогами. Так, на виконання покладених на нього функцій, з огляду на положення п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, податковий орган уповноважений на звернення до суду із вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку за умови наявності у платника податків податкового боргу, узгодженого у встановленому законодавством порядку та відсутності у останнього майна, за рахунок якого такий борг може бути погашений та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Згідно п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;
- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
- відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні позову Міжрегіональному головному управлінню Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників повністю.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Клочкова