ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 серпня 2014 року № 826/5609/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши в порядку письмового проваджені адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві
про визнання висновку №81 від 23.04.2014 року недійсним, зобов'язання вчинити певні дії, -
28 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві про:
- визнання висновку Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві №81 від 23.04.2014 року про відмову у внесенні змін до актового запису про народження заявника недійсним;
- зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву про внесення змін до актового запису про народження №9 від 28.10.1985 року складеного виконкомом Балико-Щукінської сільської ради Кагарлицького району Київської області на ОСОБА_1
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач неправомірно відмовив у внесенні змін до актового запису про народження позивача, оскільки ОСОБА_1 у м. Києві, і саме ці відомості були відображені у її свідоцтві про народження від 28.10.1985 року, яке вона отримала в Б.Щучинської сільської Ради Кагарлицького району. Після звернення із відповідною заявою, позивач отримала дублікат свідоцтва про народження, в якому помилково в графі місце народження було зазначено Україна, Київська область, Кагарлицький район, село Балико-Щучинка. Виявивши помилку, вона звернулась до відповідача із заявою про внесення змін до актового запису про народження №9, з проханням змінити місце народження ОСОБА_1 з «с. Балико-Щучинка Кагарлицький район Київської області» на «Україна м. Київ». Проте, супровідним листом від 23.04.2014р. нею був отриманий висновок, яким позивачу було відмовлено у вчиненні зазначених дій, з посиланням на Правила внесення змін до актових записів цивільного сану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року№96/5. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, посилаючись на наявність документів на підтвердження факту її народження саме в м. Києві, позивач звернулась до суду.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач явку в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, направив до суду свої пояснення по суті заявлених до нього вимог та просив здійснювати у відсутність його представника. На вимогу суду відповідач направив документи, на підставі яких було прийнято оскаржуваний висновок про відмову ОСОБА_1 у внесенні змін до актового запису про народження.
У зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі ухвалою суду від Кагарлицького районного управління юстиції Київської області витребувано належним чином засвідчені копії актового запису та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження заявниці №9 від 02.10.1985 року, складеного виконкомом Б. - Щукінської сільської ради Кагарлицького району Київської області на ОСОБА_1 (зареєстрований у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян 09.03.2010 року за №10321120), а також документи, на підставі яких було вчинено актовий запис про народження ОСОБА_1.
У зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, від якого надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність та витребувані судом документи, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
З огляду на повідомлені учасниками процесу обставини та наведені на їх обґрунтування доводи з врахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи і норми законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, суд при вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача виходить з наступного.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини на момент їх виникнення, є Кодекс про шлюб та сім'ю України, наказ Міністерства юстиції Української РСР «Про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні» від 19.04.1984р. №22/5 (далі по тексту - Порядок №22/5), Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010р. №2398-VI (далі по тексту - Закон України від 01.07.2010р. №2398-VI) та наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» від 12.01.2011р. №96/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.01.2011р. за №55/18793 (далі по тексту - Правила №96/5).
Зі змісту преамбули та статті 1 Закону України від 01.07.2010р. №2398-VI вбачається, що цей Закон визначає правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану, а також регулює відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.
Однак, зазначений нормативно-правовий акт набрав чинності 27 липня 2010 року, а отже на момент складення актового запису про народження позивача відносини, що виникали під час реєстрації народження врегульовувались положеннями Кодексу про шлюб та сім'ю України, статтею 2 якого було закріплено, що цей Кодекс встановлює порядок і умови одруження, регулює особисті і майнові відносини, які виникають в сім'ї між подружжям, між батьками і дітьми, між іншими членами сім'ї, відносини, які виникають у зв'язку з усиновленням, опікою та піклуванням, прийняттям дітей на виховання, порядок і умови припинення шлюбу, порядок реєстрації актів громадянського стану.
Наведене також підтверджується і тим, що пунктом 4 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01.07.2010р. №2398-VI передбачено визнання таким, що втратив чинність розділ V «Акти громадянського стану» Кодексу про шлюб та сім'ю.
Так, відповідно до положень зазначеного розділу Кодексу, народження, смерть, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміна прізвища, імені, по батькові підлягають реєстрації в державних органах реєстрації актів громадянського стану. Про зроблений запис акта громадянського стану видається відповідне свідоцтво.
Актові записи, вчинені в органах реєстрації актів громадянського стану, до спростування їх по суду є безспірними доказами посвідчуваних ними актів.
Відповідно до змісту статті 163 Кодексу про шлюб та сім'ю ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація народження провадиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них.
Аналогічна норма закріплена і у пункті 8 розділу ІІ Порядку №22/5. Також у пункті 12 названого Порядку зазначено, що реєстрація народження провадиться при пред'явленні:
а) довідки лікувального закладу про народження дитини. У виняткових випадках, при народженні дитини вдома без подання медичної допомоги, факт і час народження повинні бути підтверджені підписами двох свідків у графі «Документи, що підтверджують факт народження дитини» із зазначенням прізвища, імені, по батькові та місця проживання свідків;
б) документів, що посвідчують особу батьків (одного з батьків);
в) документа, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про одруження, заява матері, спільна заява матері та батька або рішення суду про встановлення батьківства).
Саме реалізуючи наведені правові норми, мати позивача - ОСОБА_3 звернулась виконавчого комітету Балико-Щукинської сільської ради Кагарлицького району Київської області та на підставі її заяви 28 жовтня 1985 року було складено актовий запис №9, в якому зазначено місце народження: «с. Балико-Щучинка, район Кагарлицький, область Київська». Правильність внесених до актового запису №9 даних затверджена матір'ю позивача - ОСОБА_3 на відповідному бланку.
Посилання позивача на те, що її мати перебуваючи проїздом у своїх батьків була змушена звернутись до виконавчого комітету Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області з метою дотримання строку реєстрації народження доньки, суд до уваги не приймає, оскільки і статтею 163 Кодексу про шлюб та сім'ю, і пунктом 8 Порядок №22/5 закріплена можливість проведення реєстрації народження дитини за заявою одного з батьків та за місцем проживання такого. При цьому, вказані норми законодавства не конкретизують термін проживання батьків (одного з батьків) у певній місцевості. З огляду на викладене, звертаючись за місцем свого проживання (перебування), мати позивача реалізувала надане їй законодавством України право вибору та визначилась з місцем народження своєї дитини.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що виконавчий комітет Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області склав актовий запис про народження №9 від 28 жовтня 1986 року у повній відповідності до чинного на час вчинення такої дії законодавства України.
З огляду на встановлені судом обставини, які свідчать про правомірність дій виконавчого комітету Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області по складенню актового запису про народження №9 від 28 жовтня 1986 року, в якому визначено місце народження ОСОБА_1 «с. Балико-Щучинка, район Кагарлицький, область Київська», суд не може визнати такими, що ґрунтуються на нормах законодавства доводи позивача про те, що основним первинним документом, який підтверджує факт народження та місце народження є довідка лікувального закладу, а не актовий запис. В обґрунтування своїх доводів позивач надав фотокопію оригіналу свідоцтва про народження, виданого Балико-Щучинською сільською радою Кагарлицького району 28 жовтня 1985р. та копію паспорта громадянина України, в яких визначено місце народження ОСОБА_1 «м. Київ».
Викладене спростовується положенням Закону України від 01.07.2010р. №2398-VI (що діяв на момент повторної видачі позивачу свідоцтва про народження) положеннями якого, крім іншого, визначені підстави і порядок повторної видачі свідоцтва про державну реєстрацію акта цивільного стану.
Так, згідно абз.4 ст.9 Закону України від 01.07.2010р. №2398-VI актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Згідно частини 1 статті 19 Закону України від 01.07.2010р. №2398-VI повторна видача свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, оригінал якого було вкрадено, загублено, пошкоджено чи знищено, та повторна видача свідоцтва у разі внесення змін до актового запису чи його поновлення здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичними представництвами і консульськими установами України на підставі актового запису цивільного стану за заявою особи, щодо якої складено запис, батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, представника закладу охорони здоров'я, навчального або іншого дитячого закладу, де постійно перебуває дитина, органу опіки та піклування.
При цьому, відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 12 статті 92 Основного закону України встановлено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
При цьому, Конституція України не передбачає право органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, з досліджених судом матеріалів вбачається, що в актовому записі про народження ОСОБА_1 №9 від 28.10.1985 року визначено місце її народження «с. Балико-Щучинка, район Кагарлицький, область Київська». Враховуючи, що актовий запис про народження є первинним документом по відношенню до всіх інших документів, які видавались позивачці на його підставі, суд не вбачає за можливе зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису на підставі наданих похідних документів (свідоцтва про народження з відповідним записом, копії паспорта громадянина України тощо).
Підстав для спростування актового запису про народження №9 від 28 жовтня 1985 року повністю або в частині судом під час розгляду справи не виявлено.
З огляду на викладене, суд визнає правомірним висновок Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві №81 від 23.04.2014 року про відмову у внесенні змін до актового запису про народження і не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що із встановлених в судовому засіданні обставин справи вбачається, що поставлене позивачем питання слід вирішувати не в порядку адміністративного судочинства через оскарження висновків відповідача, а в порядку вирішення справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення. Зміст судової діяльності з розгляду справ даної категорії розкриває глава 6 Цивільного процесуального кодексу України, а також постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. №5 (із змінами, внесеними постановою від 25.05.98 р. №15) «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
Так, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України, суд розглядає справи про належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що за наслідками розгляду справи по суті суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, в силу положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені ОСОБА_1 судові витрати стягненню з Державного бюджету України не підлягають.
Керуючись ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 183-3, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві про визнання висновку №81 від 23.04.2014 року недійсним, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Н.А. Добрівська