31 липня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Закропивного О.В., Луспеника Д.Д., Черненко В.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім'єю, спадкування за законом, визнання права власності, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Одеської області від
3 червня 2014 року,
У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, у якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування на 14/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею 553 кв. м.
В обґрунтування позову зазначала, що вона з жовтня 1988 року зареєстрована і проживає за вказаною адресою. Її чоловіку, ОСОБА_6, на праві власності належить 11/25 частин домоволодіння АДРЕСА_1, а власником 14/25 частин вказаного домоволодіння була ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності від 1 листопада 1963 року. До складу цих 14/25 частин домоволодіння відноситься житловий будинок площею 29,8 кв. м та літня кухня площею 27,1 кв. м, яка побудована самочинно. Оскільки ОСОБА_7 не мала родичів, однак потребувала стороннього догляду, позивачка разом із чоловіком та сім'єю доглядали її, вели спільний побут, мали спільний бюджет. У 1989 році між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було укладено письмовий договір, за яким вона передала йому належну їй частку будинку, а він сплатив їх грошові кошти у розмірі 500 доларів США та зобов'язався доглядати її до кінця її життя. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, однак вони продовжували проживати за вказаною адресою і користувались усім домоволодінням. Ураховуючи викладене, вона вважає, що має право на спадкування після смерті ОСОБА_7, оскільки вони з нею проживали однією сім'єю.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від
25 лютого 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за
ОСОБА_4 право власності у порядку спадкування на
14/25 домоволодіння АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку площею
29,8 кв. м, літньої кухні площею 27,1 кв. м, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 553 кв. м. Встановлено порядок виконання рішення, згідно з яким вказане рішення у разі набрання ним законної сили є підставою для реєстрації за ОСОБА_4 права власності в порядку спадкування на 14/25 домоволодіння АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку площею 29,8 кв. м, літньої кухні площею 27,1 кв. м, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 553 кв. м.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 21 травня 2014 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Зокрема, суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що позов ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, керуючись при цьому нормами ст. ст. 376, 1258, 1259, 1264 ЦК України.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, відхилити.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 3 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Закропивний
Д.Д. Луспеник
В.А. Черненко