23 липня 2014 рокусправа № 0808/6111/2012(2а/331/18/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2014 р. у справі № 0808/6111/2012(2а/331/18/14)
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя
про визнання протиправними дій, -
21серпня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя в якому просив зобов'язати відповідача неухильно виконувати постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.02.2011 року щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавства України з 01.01.2011 року без обмеження строку дії, взяти на судовий контроль виконання рішення суду згідно ст. 267 КАС України..
Позовні вимоги обґрунтовані протиправним невиконанням судових рішень.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2014 р. у справі № 0808/6111/2012(2а/331/18/14) в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій - відмовлено.
Постанову суду мотивовано тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2014 р. у справі № 0808/6111/2012(2а/331/18/14) як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги повністю повторюють правове обґрунтування заявлених позовних вимог. Скаржник вказує на те, що відповідачем протиправно не виконується судові рішення щодо перерахунку та виплати позивачу основної та додаткової пенсії у розмірі визначеному Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржену постанову, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явився.
Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як свідчать матеріали справи, постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.02.2011 року було зобов'язано УПФ здійснити перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2011 р.
Між тим, з 23.07.2011 року виплата пенсії позивачу була проведена на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік». Оскільки 19 червня 2011 року набув чинності Закон України від 14 червня 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення ст. ст. 9, 50, 51 ,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовується у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Таким чином позивач вважає, що УПФ фактично не виконує рішення суду у добровільному порядку. З матеріалів справи не вбачається того, що позивач звертався до відповідних органів щодо вирішення питання з примусового виконання рішення суду.
Підставою для звернення позивача із вищевказаними позовними вимогами фактично було невиконання відповідачем рішень судів, які вступили в законну силу. Таким чином колегія суддів зазначає, що позивач, звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, порушив питання, що стосуються здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, порядок розгляду якого визначений в ст. 267 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що ст. 267 КАС України встановлює повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання. Вказана стаття передбачає дві процесуальні форми контролю адміністративного суду за виконанням судових рішень в адміністративних справах, це судовий контроль за ініціативою суду, що ухвалив відповідне судове рішення та судовий контроль за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, чи інших заінтересованих осіб. У силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Це може бути зроблено у тому ж самому судовому рішенні (у резолютивній частині) або в письмовій ухвалі.
За приписами ч. 9. ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду. І лише у разі відповідності заяви вимогам, визначеним ст. 267 КАС України, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. При цьому у разі невідповідності заяви визначеним вимогам вона ухвалою суду, повертається заявнику.
Колегія суддів вважає за доцільне відмітити, що КАС України передбачає загальні і спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають у розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 181 КАС. Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 267 КАС, зокрема до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладання штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Також колегія суддів зазначає, що особа, яка бере участь у справі, може звернутися до суду із заявою про вирішення питання щодо судового контролю за виконанням судового рішення в будь-який час після проголошення постанови. Така заява (клопотання) передається судді, який розглядав справу і розглядається в межах того самого провадження. Нова адміністративна справа не оформлюється. У цьому випадку строк для надання звіту встановлюється ухвалою суду. Цією ухвалою може одночасно призначатися судове засідання для розгляду звіту суб'єкта владних повноважень.
Необхідно зазначити, що згідно з ч. 2, 3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Положеннями ст. 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін. Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. За приписами ст. 257 КАС України примусове виконання судових рішень адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином колегія суддів зазначає, що позивач звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом фактично просить зобов'язати відповідача виконувати рішення суду, яке вже набрало законної сили і в силу приписів статей 14 та 255 КАС повинно виконуватися відповідачем без ухвалення будь-яких додаткових судових рішень. Суд першої інстанції не в праві зобов'язувати відповідача виконувати чи не виконувати рішення суду, яке і так є обов'язковим до виконання для осіб, які беруть участь у справі. Чинним законодавством України не передбачено права суду приймати рішення про зобов'язання виконувати інше рішення суду.
У разі, якщо для боржника у виконавчому провадженні не є зрозумілим спосіб та порядок виконання судового рішення, відповідні питання мають вирішуватися в порядку ст.170 КАС України, згідно з якою суд, який ухвалив рішення за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, що мають значення для її вирішення, відповідно визначив правове регулювання спірних правовідносин, постановив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2014 р. у справі № 0808/6111/2012(2а/331/18/14) - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2014 р. у справі № 0808/6111/2012(2а/331/18/14) - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: А.В. Шлай
Згідно з оригіналом І.О. Гуртова
помічник судді