19 червня 2014 рокусправа № 186/1905/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2013 року по справі 186/1905/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області в якому просила:
- визнати неправомірними дії Відповідача по нарахуванню та виплаті сум допомоги за дитиною до досягненню нею трирічного віку за період з 01 квітня по 01 жовтня 2013 року;
- зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та виплатити недоплачену державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 01 квітня по 01 жовтня 2013 року включно з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період;
- зобов'язати Відповідача виплачувати щомісячно, починаючи з 01.10.2013 року, до закінчення строку передбаченої законом виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років;
В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначив, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється Правлінням фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії Відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зі період з 01 квітня 2013 року до 01.10.2013 року; зобов'язано Відповідача здійснити Позивачу перерахунок та виплату їй недоплачену державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, передбаченої ст..15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 01 квітня 2013 року по 01 жовтня 2013 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. Зобов'язано Відповідача виплачувати Позивачу щомісячно, починаючи з 02 жовтня 2013 року, до закінчення строку передбаченої законом виплати, державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі передбаченому ст..15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Також заявник апеляційної скарги зазначив, що відсутні законі підстави для звинувачення Управління праці та соціального захисту населення у бездіяльності та стягувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку , а саме до 09 листопада 2015 року.
Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, , що Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області та їй призначена виплата державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у зв'язку з народженням ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради від 22 вересня 2013 року № 552, розмір отриманої позивачем щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з листопада 2012 року по січень 2013 року складає 130 грн., з лютого 2013 по травень 2013 року складає 260, 00 грн., у червні 2013 у сумі 160.34, з липня 2013 року по вересень 2013 року складає 130.00 грн.
Згідно зі ст.. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Тобто, Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Згідно зі статтею 5 цього Закону всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок щодо нарахування та виплати допомоги сім'ям з дітьми до досягнення нею трирічного віку.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги.
Приписами статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
У відповідності до статі 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, з аналізу цієї норми не вбачається, що Кабінету Міністрів України делеговані функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням " (далі - Закон № 2240).
Статтею 1 Закону 2240 визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно статті 2 Закону 2240 страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.
Відповідно до статтей 4, 5, 29, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.
Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 107-VI) було внесено зміни до Закону № 2240-III та виключено статті 40-44.
Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону№ 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Оскільки ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», не встановлювалось на 2011р. та на 2012 р. іншій, ніж у Законі № 2240-III розмір допомоги, а положення Постанови КМУ № 1751 «Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27.12.2001 року було затверджене саме на виконання Закону № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (п.1), то застосовувати зазначену постанову Кабінету Міністрів України до особи, яка застрахована в системі загальнообов'язкового страхування не можливо, оскільки на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 25 грудня 2012 року.
Відповідно до частини другої статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення позову, оскільки спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2013 року є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2013 року по справі №186/1905/13-а - залишити без змін
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим