10 липня 2014 рокусправа № 385/1506/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області на постанову Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21.10.2013 року у справі № 385/1506/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Гайворонського районного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області (далі - Відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Гайворонському районі стосовно нездійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання Позивачу за період з 01.01.2012 року по день винесення рішення суду;
- зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання Позивачу за період з 01.01.2012 року по день виконання рішення суду і в подальшому на підставі ч.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» та довідок територіального управління державної судової адміністрації, в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді і виплатити різницю коштів між нарахованими та фактично сплаченими;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має право на перерахунок щомісячного державного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною в сторону збільшення зарплати працюючих суддів з 01 січня 2012 року без обмеження його граничного розміру, який складає 90% зарплати працюючого на відповідній посаді судді та виплатити йому відповідної різниці між нарахованими та фактично виплаченим державним грошовим утриманням.
Постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21.10.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Управління пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці. Зобов'язано Відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2012 року по день виконання цього рішення і в подальшому, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітку працюючого судді і виплатити різницю коштів між нарахованими та фактично сплаченими.
Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21.10.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без розгляду адміністративний позов у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що строк звернення до суду пропущений Позивачем без поважних причин, у зв'язку з тим, що до суду не було надано належних письмових доказів, що є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду.
Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивач працював на посаді судді 29 років 3 місяці 8 днів і наказом Кіровоградскього обласного управління юстиції від 21.03.2000 року він був звільнений з посади голови і судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області у зв'язку з поданням письмової заяви про відставку.
У червні 2013 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою про перерахунок йому, як судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з встановленого з 01.01.2012 року та з 01.01.2013 року розміру суддівської винагороди судді, та надав необхідні для цього документи.
Листом Управління пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградською області №1828/05-27 від 09.07.2012 року Позивачу було відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з тих підстав, що Позивач, як суддя місцевого суду у відставці, не має права на такий перерахунок, оскільки відповідно до ч.4 ст.138 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання передбачено виключно тільки суддям Конституційного суду України.
Правомірність відмови у проведенні перерахунку пенсії судді у відставці є предметом спору, переданого на вирішення суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії Відповідача щодо відмови Позивачу у проведенні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці є неправомірним.
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання, тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів, врегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року.
Частина ІІ Перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (розділ ХІІІ) визначає те, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяв раніше.
Призначення та нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проводиться згідно вимог статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Статтею 129 цього Закону визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий оклад та доплати за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. Призначення щомісячного грошового утримання, його розмір врегульоване частиною 3 статті 138 Закону.
Відповідно до ч.3 ст.138 вказаного Закону (в редакції, чинній з 01.10.2011р.), щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Дія положень частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 року по суті та змісту може бути застосована до даних правовідносин, яка визнає право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання у відсотковому відношенні до грошового утримання суддів, працюючих на відповідних посадах на сьогодення.
Наведене закріплене у рішеннях Конституційного суду України, що стосуються правових понять інституту судді у відставці, поняття щомісячного довічного грошового утримання, принципів незалежності суддів, що вказане конституційним судом, зокрема, про неможливість відміни та звуження змісту та об'єму статусу суддів; про неможливість звуження досягнутого рівня незалежності суддів; про неможливість диспропорції у матеріальному забезпеченні судів та суддів різних рівнів; про неможливість суттєвої диспропорції у грошовому забезпеченні працюючих суддів та суддів у відставці; про неможливість відміни принципу, як перегляд щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни заробітної плати працюючим суддям, виходячи з її нового розміру.
Досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Змін до ст.22, ст.126 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» не вносилися, Постанов КМУ щодо визначення порядку та розмірів виплат щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не приймалося. Щорічне довічне грошове утримання на відміну від пенсії та інших соціальних виплат для інших громадян має особливий статус і є невідємною частиною гарантії незалежності суддів. При цьому, щомісячне довічне грошове утримання нараховується відповідно від грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
В свою чергу, вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зобов'язав Відповідача перерахувати та виплатити Позивачу пенсію починаючи з 01.01.2012 року по день виконання цього рішення і в подальшому.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Оскільки пенсійні виплати є щомісячними, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, враховуючи дату звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 пропущено шестимісячний строк звернення до суду, а отже частина позовних вимог починаючи з 01.01.2012 року по 22.03.2013 року заявлена поза межами строку, встановленого ст. 99,100 КАС України та є такою, що підлягає залишенню без розгляду.
Зокрема, зобов'язання Відповідача здійснювати виплати в майбутньому є безпідставним та необгрунтованим, оскільки ст.. 6 КАС України, встановлено, що судовому захисту підлягають вже порушені права, свободи чи інтереси, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Відповідача щодо відмови Позивачу у проведенні у проведенні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці є неправомірними.
Проте, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо необхідності зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок та виплатити Позивачу пенсію починаючи з 01.01.2012 року по день виконання судового рішення і в подальшому, оскільки таке зобов'яання не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21.10.2013 року є необгрунтованою та підлягає частковому скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області - задовольнити частково.
Постанову Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 21.10.2013 року у справі № 385/1506/13-а в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітку працюючого судді у період з 01.01.2012 року по 22.03.2013 року включно - скасувати та позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко