"21" серпня 2014 р. м. Київ К/800/42234/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ємельянова В.І., Кочан В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013р. у справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Енерджі Юкрейн" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
У квітні 2009 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Біо Енерджі Юкрейн" адміністративно-господарських санкцій за невиконання у 2008 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4620,84 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012р. позовні вимоги задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013р. скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено частково в сумі 2310,42 грн.
З таким рішенням апеляційного суду не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлене апеляційним судом рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з частиною 5 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до частини 1 статті 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно з частиною 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, зокрема, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Судами встановлено, що відповідач ТОВ «Біо Енерджі Юкрейн» є юридичною особою і використовує найману працю.
Відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік середньооблікова кількість штатних працівників становила 12 осіб, серед яких не було інвалідів, а кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем у 2008 році не виконано норматив працевлаштування інвалідів, що підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, крім того звіти форми №3-ПН були подані лише за січень, квітень, червень, липень, вересень та грудень 2008 року, а тому він неналежним чином виконав свій обов'язок щомісячного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів і застосування адміністративно - господарських санкцій є правомірним.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив із того, що з відповідача підлягають стягненню адміністративно - господарські санкції з 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів за період лютий, березень, травень, серпень, жовтень, листопад 2008 року, коли відповідачем не надавалися звіти за формою 3-ПН до центру зайнятості, а саме в сумі 2310,42 грн.
Поряд з тим, судами встановлено, що відповідачем норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів не виконано, обов'язок щомісячного інформування центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів не дотримано, а тому позивачем обґрунтовано застосовано адміністративно-господарські санкції передбачені частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
В свою чергу, застосування зазначених санкцій лише за місяці, у яких не було подано інформацію про наявність вакансій і звільнення від їх застосування у місяці, коли таку інформацію було подано, законом не передбачено.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке помилково скасовано рішенням апеляційного суду.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013р. у даній справі скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012р. залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В. І. Ємельянова
В.М. Кочан