Ухвала
іменем україни
28 серпня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_15,
суддів ОСОБА_16 та ОСОБА_17,
за участю прокурора ОСОБА_18,
засудженого ОСОБА_5,
розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 23 січня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 16 квітня 2013 року.
Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 23 січня 2013 року
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин України, такий,
що судимості не мав,
засуджений за частиною 1 статті 115 КК України на 9 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 50000 грн моральної шкоди та 2839,60 грн матеріальної шкоди.
Згідно з вироком, ОСОБА_5 визнаний винуватим і засуджений за те, що він 3 серпня 2012 року о 23 годині 10 хвилин, перебуваючи навпроти будинку №10 по вул. Чукаріна в м. Львові в стані алкогольного сп'яніння та зустрівшись з ОСОБА_7, на ґрунті ревнощів вбив останнього шляхом застосування мисливського ножа, який мав з собою в сумці, спричинив останньому проникаюче колото-різане поранення живота з ушкодженням аорти, котре супроводжувалося масивною кровотечею та призвело до гострого знекровлення організму, що стало причиною його смерті.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 16 квітня 2013 року вирок Сихівського районного суду м. Львова від 23 січня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений просить вказані судові рішення скасувати та закрити провадження по справі, а також у задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 відмовити. Посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.
Зокрема, засуджений вказує на те, що він перебував у стані необхідної оборони, не мав умислу на спричинення смерті потерпілому з огляду на одне ножове поранення, яке у нього виникло внаслідок поступового руху останнього в його напрямку, внаслідок чого і наткнувся на ніж у його руці, механізм якого не міг спростувати і експерт ОСОБА_8, наявність у потерпілого кухонного ножа, що вилучений з місця події та за експертним дослідженням встановлено його біологічні сліди.
Крім того, стверджує про неврахування перебування потерпілого в стані алкогольного сп'яніння, залишення без уваги показання потерпілої ОСОБА_7 щодо агресивної його поведінки в такому стані, неналежну перевірку його показань та ОСОБА_9, яка під час судового слідства не допитувалася, тоді як її показання під час досудового слідства покладені в основу обвинувального вироку, як і показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11
Також, зазначає про безпідставність відхилення його зауважень на протокол судового засідання всупереч проведеній технічній фіксації судового розгляду та фальсифікацію доказів у суді першої інстанції шляхом неправильного відображення його та свідків показань.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення засудженого, який підтримав касаційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та вважав постановлені по справі судові рішення законними та обґрунтованими, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як убачається з касаційної скарги засудженого, ним не заперечуються та не оскаржуються подія злочину, неприязне ставлення до потерпілого, наявність ножа та спричинення ним тілесного ушкодження потерпілому.
Доводи ж засудженого про те, що у справі не встановлено умисел на спричинення потерпілому ножового поранення та позбавлення його життя, обґрунтовуючи свої дії самозахистом, та механізму виникнення у потерпілого ножового поранення є неспроможними з огляду на сукупність доказів у справі.
Зокрема, під час досудового та судового слідства засудженим стверджувалося, що ОСОБА_9 йому не байдужа, бо раніше вони разом проживали та у них були романтичні відносини, інкримінованого йому дня домовився з нею по телефону про зустріч, щоб застерегти її щодо особи потерпілого та його минулого, на яку також прийшов потерпілий в сатані алкогольного сп'яніння та йшов йому на зустріч з ножем. Підходячи до нього, потерпілий висловлював образливі вислови та розмахував кухонним ножем, на що він витягнув наявний у нього ніж та почав тримати у зігнутій в лікоть руці перед собою, щоб відлякати його, не впевнюючись у обізнаності останнього про це, на який і наткнувся потерпілий. Після чого, засуджений витягнув ніж з тулуба потерпілого та пішов з місця події, а потім його з ножем затримали працівники міліції. При цьому, стверджував про безпосередню присутність ОСОБА_9 на місці події.
Вказані засудженим обставини частково підтверджені показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, наданих під час досудового і судового слідства, котрі безпосередньо затримували засудженого зі знаряддям злочину після повідомлення ОСОБА_9 про злочин щодо потерпілого, а також те, що засуджений висловлювався з жалем, що не позбавив потерпілого життя, коли почув про перебування потерпілого в лікарні.
Зазначені особи були попереджені про кримінальну відповідальність, а повідомлені обставини події відповідають показанням засудженого та процесуальним документам у справі, що виключає можливість недовіри до них, чому судами і надано відповідну оцінку.
Крім того, допитана під час досудового слідства ОСОБА_9, показання якої за погодженням учасників процесу були оголошені в судовому засіданні, підтверджувала знайомство із засудженим, спілкування з ним, домовленість про зустріч інкримінованого засудженому дня, виявлення потерпілого з пораненням, залишення засудженим місця події, а також зазначала про погрози засудженого по телефону, котрий неодноразово та наполегливо їй телефонував, та обставини затримання засудженого.
Проведеними ж експертними дослідженнями встановлено знаряддя злочину, що застосовувалося засудженим та зберіг на собі сліди крові потерпілого, та механізм і локалізація отриманого потерпілим тілесного ушкодження, зокрема одного колото-різаного поранення живота з ушкодженням аорти, котре утворилося від дії колюче-ріжучого чи подібного на нього знаряддя, раневий канал цього ушкодження проходив спереду назад, дещо знизу догори, довжиною не менше 5 см, висновок про що роз'яснено експертом ОСОБА_14 в судовому засіданні.
Тоді як, висновок експерта, у тому числі щодо встановлення механізму виникнення тілесного ушкодження, не має для суду наперед встановленої істини на підтвердження винуватості особи, а досліджується та оцінюється поряд з іншими доказами у справі.
Тобто, сукупність доказів у справі та повідомлених засудженим та свідками обставин дають колегії суддів підстави вважати, що дії засудженого були цілеспрямованими, оскільки він під час прямування потерпілого до нього витягнув ніж та чекав поки до нього підійде останній, котрий не був обізнаний про наявне у нього знаряддя, що в подальшому і виразилося у спричиненні потерпілому ножового поранення у життєво-важливий орган.
А образливі висловлювання потерпілим на адресу засудженого та прямування потерпілого з ножем, не можуть виправдати очікування засудженого з ножем у руці приближення до нього потерпілого.
При тому, що ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_7 спростували використання в побутових потребах кухонного ножа, з яким, як стверджує засуджений, прямував до нього потерпілий, тоді як за висновком експертів від 3/1271, 4/590, 5/602 від 19 вересня 2012 року на ножі господарсько-побутового призначення (кухонний) наявні лише генетичні ознаки крові ОСОБА_7, а не, як стверджує засуджений, біологічні сліди потерпілого.
Таким чином, заперечення засудженим протиправності своїх дій по відношенню до потерпілого, обґрунтовуючи їх самозахистом та тим, що у справі не встановлено механізму нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, не заслуговують на увагу.
Крім того, із зазначених засудженим та ОСОБА_9 обставин слідує, що його обізнаність про життя потерпілого та характеристику його особи стало причиною для зустрічі з останньою інкримінованого йому дня та надавали об'єктивні причини для його негативного відношення до потерпілого, котрий, більше того, прийшов на зустріч, про яку домовлявся лише з нею, та залишив потерпілого без допомоги після спричинення йому ножового поранення, що правильно оцінено судами як умисел.
Отже, у судів першої та апеляційної інстанцій не було підстав сумніватися у доведеності вини ОСОБА_5, висновки про що відповідають сукупності зібраних у справі доказів, що і знайшло своє відображення у їх висновках з відповідною кваліфікацією його дій, з чим і погоджується колегія суддів.
Крім того, розмір моральної шкоди, яка постановлена до відшкодування засудженим на користь потерпілої, повністю відповідає понесеним її стражданням від протиправних дій засудженого та ґрунтується на засадах розумності, виваженості та справедливості.
При призначені засудженому покарання дотримано вимоги статті 65 КК України, яке призначене в межах санкції кримінального закону, за який його засуджено, та є справедливим.
Що ж стосується інших доводів засудженого про істотні порушення кримінального-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, то вони матеріалами справи не підтвердилися.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є законними та обґрунтованими.
Відтак, касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись статті 394-396 КПК України 1960 року та пункту 15 розділу 11 Перехідних положень КПК України, колегія суддів
вирок Сихівського районного суду м. Львова від 23 січня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 16 квітня 2013 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
___________________ ___________________ ___________________
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17