Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_13,
суддів ОСОБА_14, ОСОБА_15,
за участю прокурора ОСОБА_16
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 серпня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_5 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19 липня
2013 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2013 року щодо ОСОБА_6
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 19 липня 2013 року
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що на підставі ст. 89 КК України судимостей не мав,
засуджено: за ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, за ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно з цим вироком ОСОБА_6 вчинив злочини за таких обставин.
У період із квітня по 25 липня 2012 року з метою незаконного заволодіння чужим майном, а саме: квартири АДРЕСА_1, що на праві спільної приватної власності належала ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, шляхом обману схилив ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до укладання договору дарування належної їм квартири, переконавши їх у подальшому отриманні ним під заставу даної нерухомості кредиту та передачі їм кредитних коштів у тимчасове платне користування з подальшим вчасним виконанням кредитних зобов'язань, при цьому наперед не маючи наміру на виконання зазначених умов.
Продовжуючи свою злочинну діяльність та реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння майном шляхом обману, переконавши ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у необхідності отримання витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, в ході отримання цього документу 14 та 26 червня 2012 року в приміщенні Вінницького міського бюро технічної інвентаризації, розташованого на вул. Соборній, 64 у м. Вінниці, вступивши у попередню змову з невстановленою слідством особою, підбуривши її до вчинення злочину та користуючись її допомогою, надав співробітнику бюро підроблений паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, відомості у якому (фотокартка) не відповідали дійсності.
У подальшому 13 липня 2012 року в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_11, розташованому на АДРЕСА_2, під час підписання договору дарування на його користь квартири АДРЕСА_1, за умов, які він не мав намірів виконувати, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, користуючись її допомогою, надав нотаріусу підроблений паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_10.
Таким чином, 13 липня 2012 року на підставі наданих нотаріусу документів, у тому числі підробленого паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_10, було посвідчено договір дарування ОСОБА_6 квартири, що належала на праві спільної власності ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, загальною вартістю 267 117 грн., завдавши їм
матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_6 повторно з метою заволодіння чужим майном шляхом шахрайства під приводом реалізації квартири АДРЕСА_1, не маючи наміру на надання достовірних відомостей про порядок та обставини набуття ним права власності на неї, а також про наявність можливості висунення попередніми власниками квартири вимог законності отримання ним права власності на неї, уклав із ОСОБА_12 договір купівлі-продажу цієї квартири, отримавши від останньої у якості оплати гроші у сумі 33 000 дол. США, що у перерахунку відповідно до офіційного курсу гривні, встановленого Національним Банком України станом на 21 серпня 2012 року становило 263 759 грн, якими він заволодів та розпорядився на свою користь, завдавши останній матеріальної шкоди на вказану суму.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня
2013 року цей вирок районного суду залишено без зміни.
У касаційних скаргах:
- захисник просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на нове розслідування у зв'язку з істотними порушеннями процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону;
- прокурор просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд через істотне порушення процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг та просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційних скарг слід відмовити на таких підставах.
За змістом касаційної скарги захисник порушує питання про перегляд судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю й неповнотою досудового та судового слідства. Проте зазначені обставини були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року не підлягають, а отже, при касаційному розгляді кримінальної справи колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
Як убачається з матеріалів справи, доводи щодо невинуватості
ОСОБА_6 засуджений та його захисник висловлювали під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, які обґрунтовано визнали ці доводи безпідставними. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_6, із якими погодилась і колегія суддів суду касаційної інстанції, суд першої інстанції належним чином умотивував у постановленому судовому рішенні. Ці висновки підтверджено доказами, які суди ретельно перевірили та належним чином оцінили.
Будь-яких даних, що ставили б під сумнів достовірність наявних у справі доказів, у тому числі показань потерпілих та свідків, даних, наявних у протоколах слідчих дій у справі, під час перевірки матеріалів справи не встановлено. Ці докази узгоджуються між собою, а підстав вважати їх недостовірними з матеріалів справи не вбачається.
З огляду на фактичні обставини справи кваліфікація дій засудженого ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України є правильною.
Що стосується тверджень адвоката про порушення судом першої інстанції процесуальних норм при допиті потерпілої ОСОБА_7 та участі у справі прокурора Калитко В. К., то вони є безпідставними та спростовуються протоколом судового засідання, на який письмових зауважень щодо його неповноти чи неправильності від учасників судового розгляду не надходило.
Також не тягне за собою скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, те, що судом не було надано оцінки щодо законності дій сім'ї ОСОБА_7, оскільки відповідно до ст. 275 КК України, яка встановлює межі судового розгляду справи, розгляд справи проводиться тільки відносно підсудного і тільки в межах пред'явленого обвинувачення.
Розгляд судом клопотань учасників процесу захисту без виходу до нарадчої кімнати не є істотним порушенням кримінально-процесуального закону, який тягне скасування судових рішень, оскільки такі дії не могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Крім того, доводи, аналогічні доводам, наведеним у касаційній скарзі захисника були наведені в його апеляції, вони перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.
Твердження прокурора про необхідність скасування судових рішень у зв'язку з тим, що суд першої інстанції виключив з обвинувачення
ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 358 КК України посилання на ст. 28 цього ж Кодексу, не мотивувавши свого рішення, є необґрунтованими, оскільки як видно з обвинувального висновку, остаточне обвинувачення ОСОБА_6 пред'являлось за ч. 4 ст. 358 КК України без посилання на ст. 28 цього ж Кодексу.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення,
у справі не встановлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року та п. 15
розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів
вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Судді:
_______________ _____________________ _______________________
ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15