Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_9,
суддів ОСОБА_10, ОСОБА_11,
за участю прокурора ОСОБА_12
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 серпня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Сумської області на вирок Лебединського районного суду Сумської області
від 22 листопада 2013 року щодо ОСОБА_5
Цим вироком
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що судимостей не мав,
засуджено: за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю
2 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 14 серпня 2011 року приблизно о 02.20 год. біля приміщення кафе-бару «МІХ-Клуб», розташованого на вул. Леніна, 17а у м. Лебедині Сумської області, з хуліганських спонукань з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю, виявляючи неповагу до суспільства та встановлених норм і правил поведінки, спирався, а потім став залазити на капот припаркованого автомобіля марки LINCOLN NAVIGATOR, у якому знаходились ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а після попередження, зробленого клаксоном автомобіля, кілька разів вдарив ногою по кузову цього автомобіля. На зроблені зауваження ОСОБА_5 почав виражатися нецензурною лайкою. Після того, як із кафе вийшов ОСОБА_8 і запропонував засудженому припинити конфлікт, ОСОБА_5 із хуліганських спонукань вдарив його кулаком в обличчя, від чого той упав спиною на асфальт. Після цього ОСОБА_5 разом із групою невстановлених осіб не менше 4 разів ударив ОСОБА_8 руками та ногами по обличчю та голові, спричинивши йому тілесні ушкодження різної тяжкості, а саме: легкі, що потягли короткочасний розлад здоров'я, середньої тяжкості та тяжкі.
В апеляційному порядку справа не розглядалась.
У касаційній скарзі прокурор просить змінити оскаржуваний вирок районного суду та виключити кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 122 КК України як зайву.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому протиправних діянь за встановлених судом фактичних обставин прокурором не оспорюється.
Разом із тим доводи прокурора про неправильну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_5 є слушними.
Так, у ході судового розгляду справи судом було встановлено, що у результаті побиття ОСОБА_5 ОСОБА_8, останньому було спричинено тілесні ушкодження різної тяжкості. При цьому ОСОБА_5 діяв із невизначеним умислом, унаслідок чого його дії в частині заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому необхідно кваліфікувати відповідно до наслідків, що настали.
Оскільки у разі заподіяння тілесних ушкоджень різної тяжкості одними і тими ж діями їх належить кваліфікувати за статтею кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, то кваліфікація дій ОСОБА_5 разом із ч. 1 ст. 121 КК України (заподіянням тяжких тілесних ушкоджень) ще й за ч. 1 ст. 122 цього ж Кодексу (заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження) є зайвою.
Таким чином, з огляду на наведене вирок районного суду щодо ОСОБА_5 необхідно змінити шляхом виключення з вироку кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 122 КК України як зайвої.
Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року та п. 15
розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів
касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області задовольнити.
Вирок Лебединського районного суду Сумської області
від 22 листопада 2013 року щодо ОСОБА_5 змінити.
Виключити з цього вироку кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч. 1
ст. 122 КК України як зайву.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; на підставі
ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 76 КК України вважати ОСОБА_5 звільненим від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та зобов'язаним не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, а також та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи інспекції про зміну місця проживання.
У решті вирок залишити без зміни.
Судді:
_______________ ______________________ ________________________
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11