18 серпня 2014 року м. Київ К/800/55889/13
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Блажівської Н.Є,
Сіроша М.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року
у справі №2а-6158/12/1470
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.11.12 року №0006421720 в частині визначення основного грошового зобов'язання на суму 93 152, 14 грн. та штрафної санкції на суму 23 288, 03 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 03.12.2013 року замінено Державну податкову інспекцію у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, відповідачем складено акт від 26.09.2012 року № 638/17-208/НОМЕР_1, яким встановлено порушення п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік у сумі 110 710, 73 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012 року №0006421720, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи з фізичних осіб на загальну суму 138 388, 41 грн., в тому числі за основним платежем 110 710, 73 грн. та 27 677, 68 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо правомірного віднесення позивачем до складу витрат витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів та неправомірного застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій за вказане порушення.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно із п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що до витрат операційної діяльності відносяться витрати визначені згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
Підпункт «г» підпункту 138.8.5 пункту 138.1 Податкового кодексу України передбачає, що до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів є витратами операційної діяльності та можуть бути віднесені фізичною особою-підприємцем до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.
Встановлено, що основним видом діяльності позивача є організація вантажних перевезень та інша діяльність вантажного транспорту.
Суди попередніх інстанцій, встановивши документальне підтвердження витрат, пов'язаних з купівлею та замінюванням акумуляторів, повітряних, паливних та мастильних фільтрів, сайлентблоків, ступіц, ресорів, автошин та інших запасних частин, що були використані для поточного ремонту автомобілів, підтвердження витрат на придбання будівельних матеріалів (метал, швелер, профнастил, козирок, каркас) для ремонту корпусів рефрижераторів, а також підтвердження витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, дійшли обґрунтованого висновку про врахування позивачем цих витрат під час визначення оподаткованого доходу.
В іншій частині позовних вимог суди обґрунтовано відмовили, враховуючи придбання позивачем товарів, які непризначені для використання у господарській діяльності на суму 7 666, 67 грн., а також відсутність первинних документів на підтвердження витрат на суму 106 027, 96 грн.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 року у справі №2а-6158/12/1470 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Н.Є.Блажівська
М.В.Сірош