21 липня 2014 року м. Київ К/9991/33985/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 р.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 р.
у справі №2а-9744/09/0470
за позовом Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр»
до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
Публічне акціонерне товариство «Новопавлівський гранітний кар'єр» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 р., відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Крім того, заявником було заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби.
Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р., іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р., про що складено акт від 01.07.2009 р. №1085/231.00292304, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено валовий дохід підприємства у ІІ кварталі 2008 року на 140 367,81 грн.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2009 р. №0001112310/0/30853, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 52 637,93 грн., з яких 35 091,95 грн. за основним платежем та 17 545,98 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З акту перевірки вбачається, що позивач у ІІ кварталі 2008 року відкоригував валові доходи по бух. рах. 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» та по бух. рах. 6812 «аванси, отримані від іноземних покупців» по отриманій передплаті у сумі «-» 2 251,73 грн.
Станом на 01.04.2008 р. у позивача по рахунку 361 «розрахунок з вітчизняними покупцями» рахувалася кредиторська заборгованість по отриманим авансам у сумі 66 205,73 грн. та по рахунку 6812 «аванси, отримані від іноземних покупців» рахувалася кредиторська заборгованість по отриманим авансам у сумі 13 053,77 грн.
Станом на 30.06.2008 р. у позивача по бух. рах. 361 «розрахунок з вітчизняними покупцями» рахувалася кредиторська заборгованість по отриманим авансам у розмірі 200 363,83 грн. та по бух. рах. 6812 «аванси, отримані від іноземних покупців» - у сумі 17 011,79 грн., з огляду на що збільшилася кредиторська заборгованість позивача по вказаним рахункам на 138 116,12 грн. ((200 363,83 грн. - 66 205,73 грн.) + (17 011,79 грн. - 13 053,77 грн.)).
У ході проведеної перевірки податковим органом було зроблено перерахунок правильності визначення складу валових доходів за перевіряємий період, у результаті чого зроблено висновок про те, що валовий дохід за ІІ квартал 2008 року підлягає збільшенню на 140 367,81 грн. (138 116,12 грн. + 2 251,69 грн.), а саме:
отримана передплата за товари (роботи, послуги) по бух. рах. 361 «розрахунко з вітчизняними покупцями» та по бух. рах. 6812 «аванси, отримані від іноземних покупців» на суму 138 116,12 грн.;
невірне коригування отриманої передплати по вказаним рахункам у сумі «-» 2 251,59 грн.
Скаржник обґрунтовуючи касаційну скаргу вказав на те, що розбіжність, встановлена актом перевірки, у ІІ кварталі 2008 року по отриманим авансам за товари (роботи, послуги) по бух. рах. 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» виникла за рахунок того, що при перевірці податковим органом враховано сальдо станом на 01.04.2008 р., а в податковому обліку позивача сальдо рахується з 01.01.2008 р.
При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодилися з такими доводами скаржника з огляду на наявність акту перевірки від 22.07.2008 р. №1778/231.00292304, який складений за результатом перевірки правильності формування складу валового доходу позивача за І квартал 2008 року, яким підтверджено задекларовані суми валового доходу у розмірі 30 217 762,00 грн.
Тобто, у попередньому акті перевірки висвітлені показники, які відображалися платником податку у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході проведеної перевірки на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку у тому числі за ІІ квартал 2008 року.
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Приписами п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 вказаного Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Аналізуючи вказані норми та наявні у справі докази, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку стосовно правильності збільшення податковим органом валових доходів позивача внаслідок невірного відображення отриманої переплати у ІІ кварталі 2008 року на 140 367,81 грн.
Посилання позивача на невірне визначення податковим органом початку періоду, у якому виникла різниця у кредиторській заборгованості, не спростовують виявлених порушень п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Частина 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області на Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби.
2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» залишити без задоволення.
3. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2010 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 р. у справі №2а-9744/09/0470 залишити без змін.
4. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.