21 липня 2014 року м. Київ К/9991/41194/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді: Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2011 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 р.
у справі №2а-1870/7509/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промтрансенерго»
до Державної податкової інспекції у м. Суми
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промтрансенерго» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 р., адміністративний позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 р. № 0001232306/40304 та 000122206/40307.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 р., за результатами якої складено акт від 29.04.2011 р. № 2908/23-620/21100912.
На підставі висновків перевірки контролюючим органом були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.05.2011 р. №0001232306/40304, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 17 287,10 грн., та №000122206/40307 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 17 287, 10 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень послугували наступні обставини.
Так, у ході перевірки встановлено, що між позивачем та ТОВ «Металобаза Комекс» було укладено договір від 29.03.2010 р. № 73-10, згідно умов якого останній прийняв на себе зобов'язання з продажу позивачу металопродукції. На виконання зазначеного договору позивачем у ТОВ «Металобаза Комекс» було придбано металопродукції на загальну суму 103 722,60 грн. (ПДВ-17 287,10).
Фактичне отримання товару підтверджується видатковими та податковими накладними. Транспортування товару здійснювалось за рахунок позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними. Розрахунки між сторонами проведені у повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.
У той же час, податковим органом зроблений висновок, що у зв'язку з відсутністю документального підтвердження правомірності формування податкового кредиту та сплати до бюджету податкових зобов'язань з податку на додану вартість постачальником товару - TOB «Металобаза Комекс» через відсутність відповіді на запит про проведення зустрічної звірки, позивач не має права на віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 17 287,09 грн., сплаченого за зазначеною господарською операцією і, як наслідок, на цю суму не має права на бюджетне відшкодування ПДВ січня 2011 року.
Суд касаційної інстанції погоджується з доводами судів попередніх інстанцій відносно того, що наведені висновки контролюючого органу є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
Нормами п. 1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначену згідно з цим законом, а податкове зобов'язання як загальну суму податку, одержану (нараховану) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.
Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).
За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Судовими інстанціями до матеріалів справи долучені первинні документи, які підтверджують здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Металобаза Комекс», що зумовлює відсутність підстав для висновку про документальне непідтвердження вчинених господарських операцій.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій при визначенні правомірним формування позивачем суми податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві за придбаний товар.
За наведених обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року та зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанції.
На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 р. у справі №2а-1870/7509/11 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.