21 липня 2014 року м. Київ К/9991/5547/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2011 р.
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 р.
у справі №2а/0270/4247/11
за позовом Публічного акціонерного товариства «Козятинський м'ясокомбінат»
до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення,
Публічне акціонерне товариство «Козятинський м'ясокомбінат» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2011 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 р. №0000382301, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Працівниками податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення господарських операцій з ДП «Ітера Трейд», правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з вищевказаним контрагентом за серпень, вересень, листопад 2010 року, січень 2011 року, про що складено акт від 10.05.2011 р. №38/23/00443111, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 20 619,00 грн.
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 р. №0000382301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32 196,00 грн., з яких 25 757,00 грн. за основним платежем та 6 439,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що позивачем включено до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей (послуг), отриманих від ДП «Ітера Трейд» за нікчемним правочином.
Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що господарські операції позивача з вказаним контрагентом не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень на іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу валових витрат по господарським операціям з придбання послуг у ДП «Ітера Трейд».
Так, відповідно до договору на виконання послуг по забезпеченню постачання природного газу від 15.11.2010 р. №001-11-102, укладеного між ДП «Ітера Трейд» та позивачем, а також договору від 01.04.2010 р. №К-10-171, укладеного між ВАТ «Вінницягаз» (Козятинське управління газового господарства), ДП «Ітера Трейд» та позивачем, ДП «Ітера Трейд» здійснило поставку природного газу позивачу, за результатом чого позивачем сформовано валові витрати відповідного податкового періоду.
Факт поставки природного газу позивачу підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі та реалізації газу, актами наданих послуг, відповідними платіжними дорученнями та податковими накладними, що спростовує висновки податкового органу про безпідставність формування валових витрат з вказаним контрагентом у спірній сумі.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно із нормою абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється (п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаного контрагента, та у зв'язку з оплатою цьому підприємству вартості придбаних послуг, що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.
Крім того, висновок податкового органу про те, що відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, свідчить про відсутність у позивача права на формування складу валових витрат по господарським операціям з вказаним контрагентом є помилковим з огляду на те, що податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше
Отже, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу валових витрат спірної суми податку по господарським операціям з ДП «Ітера Трейд».
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення.
2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.10.2011 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 р. у справі №2а/0270/4247/11 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Нечитайло О.М.
Судді:Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.