Справа № 22 - 9381 /2014р. Головуючий у І інстанції Гончарук В.П.
Доповідач Котула Л.Г.
28 серпня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - судді Котули Л.Г.
Суддів: Слободянюк С.В., Слюсар Т.А.
При секретарі Круглику В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року в справі за заявою представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року відмовлено представнику заявника ОСОБА_5 в задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 щодо скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 831/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги, оскільки судом неправильно застосовані норми процесуального права.
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду в судове засідання не з'явилися, але їх відсутність не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково .
Відмовляючи в задоволені заяви суд виходив з того, що законодавством не передбачено окремого застереження щодо розподілу судових витрат під час вирішення питання про скасування рішення третейського суду.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч.1 ст. 389-6 ЦПК України за наслідками розгляду справи про оскарження рішення третейського суду суд постановляє ухвалу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує , зокрема, і питання розподілу між сторонами судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року заяву ОСОБА_5, що представляє інтереси ОСОБА_1 щодо скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків в справі за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено частково. Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалося.
15.04.2014 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання по розподілу судових витрат, у зв'язку з тим, що суд в порушення вимог ст. 88, 214, 215 ЦПК України не розподілив витрати між сторонами.
З наведеного випливає, що відшкодування судових витрат заявнику у випадку повного або часткового задоволення скарги є його безумовним правом. При цьому стягнення судових витрат не є позовною вимогою, так як ст. 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту цивільного права та інтересу, як стягнення судових витрат.
Таким чином , постановляючи ухвалу про задоволення скарги частково та скасовуючи рішення третейського суду , суд повинен був вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Враховуючи наведене, ухвалу суду законною та обґрунтованою назвати не можна , а тому така ухвала підлягає скасуванню, а питання про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вирішення цього питання відноситься до його компетенції.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,312,315 ЦПК України , колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2014 року скасувати, а питання розподілу судових витрат передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: