Справа № 22-10981 Головуючий у1-й інстанції - Бірса О.В.
Доповідач - Пікуль А.А.
28 серпня 2014 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Невідомої Т.О.
Саліхова В.В.
при секретарі Троц В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2014 року за заявою ОСОБА_4 про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2014 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Не погодившись з таким вирішенням питання, ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою визнати виконавчий лист, виданий 4 грудня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі за позовом ПАТ "Фідобанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, таким, що не підлягає виконанню.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3, яка підтримала подану нею апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що заява є необґрунтованою, підстав, що визначені ст.369 ЦПК України для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню заявником не доведено, а виконавчий документ відповідає нормам ЦПК України та положенням Закону України "Про виконавче провадження".
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3, зазначає, що у виконавчому листі від 4 грудня 2013 року не визначено в якому розмірі із заявника стягувати заборгованість, і, оскільки рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2014 року заборгованість у розмірі 217 578 грн. 51 коп. стягнуто разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Виконавчий лист фактично виданий на виконання рішення, якого не існує, так як на даний час відсутнє рішення, згідно з яким лише із заявника на користь стягувача стягується 217 578 грн. 51 коп., або ж Ѕ частка від заборгованості у розмірі 435 157 грн. 02 коп.
Указані доводи апеляційної скарги можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали враховуючи наступне.
Зі змісту резолютивної частини рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2013 року, на підставі якого був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 217 578 грн. 51 коп., вбачається, що указана сума підлягає стягненню з ОСОБА_5 та ОСОБА_4
При цьому у резолютивній частині рішення не зазначено ні про солідарне стягнення указаної суми, ні про визначення часток кожного з відповідачів у сплаті цієї суми.
Фактично було видано два виконавчі листи про стягнення з кожного з відповідачів по 217 578 грн. 51 коп., тобто загальна сума стягнення становитиме 435 157 грн. 02 коп., а це подвійне стягнення і, як наслідок, неправомірне збагачення сторони, на користь якої відбувається стягнення.
За правилом п.2 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню.
У даному випадку суд не визначив точної суми грошових коштів, яка підлягає стягненню з кожного з відповідачів.
Отже районному суду слід вирішити питання про ухвалення додаткового рішення для визначення точної суми грошових коштів, яка підлягає стягненню з кожного з відповідачів.
При цьому, районному суду слід урахувати положення ч.1 ст. 1282 ЦК України, відповідно до яких спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
При вирішенні питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, районний суд не звернув увагу на вказані обставини, не вирішив питання про ухвалення додаткового рішення та передчасно відмовив ОСОБА_4 у задоволенні її заяви.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.303, 307, 311-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2014 року 2014 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Т.О. Невідома
В.В.Саліхов